ЩОДЕННИК

Чим ближче до виборів, тим страшніше. Здається, Україна через несприятливі кліматичні умови віднесена вітром у якийсь віртуальний світ й існує одразу в декількох вимірах. Послухаєш засоби масової інформації — жодних проблем: Президент найкращий, «реформи» тривають, народ щасливий — то тут, то там висуває найулюбленішого Леоніда Даниловича знову на посаду президента, бо з ним найкраще.

Та скільки не говори «халва», у роті солодко не стане. Невже той електорат, що місяцями, а то й роками, живе без роботи, без грошей, без тепла, без спокою, бо який там спокій, коли діти голодні, так думає? Невже він дозволить себе знову ошукати?

Коли чуєш про так звані «реформи» нинішньої влади, пригадується анекдот, що був популярним у радянські часи: коли в лектора, котрий так добре розповідав, що народ уже ось-ось прийде до комунізму, запитали, а чому ж немає ні молока, ні м'яса, він відповів: «Ми так швидко йдемо до комунізму, що худоба за нами не встигає». От і Президент — набрав таких темпів, що ні реформи, ні зарплатня, ні пенсії за ним не встигають. Лише його авангард уже давно живе при комунізмі — все навколо державне, все навколо моє!