Преферанс по-українськи
— На скільки пульку розпишемо, панове?
— Та як завжди, років на чотири.
— А дострокового розпуску не боїтеся?
— Панове, панове, давайте дотримуватися традиції. Адже домовились, ви на чотири і ми на чотири. Як то кажуть: умова паче грошей!
— Де це ви таку дурість почули?
— Та ні, це… просто так кажуть.
— Ну, тоді як то кажуть, з Богом! Роздавайте.
— Ну от, я так і знав! Хто ж так роздає?! І ліві, і праві, і центр, і ще якісь зелені! І що тепер накажете з такою картою робити?
— Сів грати — грай!
— Ходу немає — ходи з шахтарів!
— Це вам не допоможе. Ось ми ваших шахтарів економічною кризою — раз, дефіцитом бюджету — два і обіцянкою погасити заборгованість по зарплаті в найкоротші терміни — три!
— Нафтовий і газовий комплекс! Як і домовлялися, граємо в темну.
— Ех, і любите ви в каламутній воді рибку половити.
— Увага, панове. Кредити Міжнародного валютного фонду!
— Козиряєте, батечко. А ми по маленькій. Зарплатка лікарів і... ну, скажімо, вчителів до пари.
— Мізер, панове! Пенсії населенню.
— Еге ж, чистий мізер. Щастить же комусь!
— Десять!
— У нас десятерна не вістується, а перевіряється. Прошу відкрити карти.
— З нашим превеликим задоволенням! Ось як бачите: армія, СБУ, МВС.
— Панове! Чому не зіграв мій козирний спікер?!!
— Розкладець, батечку, розкладець!
— Панове, чому в колоді немає масової приватизації? Знову хтось у рукаві ховає? За це чи знаєте і канделябром…
— Під уряд — з економічних реформ. З нами Бжезинський і хресна сила!
— Це карта дохла, ми її п'ять років б'ємо і бити будемо!
— Ну що ж. Гру зроблено, давайте, як то кажуть, підіб'ємо бабки!
— А державними гарантіями під кредити можна розрахуватися?
— Панове, а бюджетні гроші приймаєте?
— А митні пільги?
— Ну що з вами робити, давайте гарантії, давайте пільги.
***
50 мільйонів глядачів, заплативши податки за видовище, розходилися, обмінюючись враженнями від гри.
— От же ж люди! Це ж треба, яку голову треба мати, щоб так грати! Тут тобі й реформи, й зарплати, й усякі фонди-монди.
— І не кажи, куме. Навіть на відпочинку у них всі думки про народ. Одне слово: державні гравці!
