Вперед, на рейхстаг!
А перед цим символічний ключ від рейхстагу одержав президент бундестагу Вольфганг Тірзе. Оновлений рейхстаг було освячено представниками католицької та євангельської церков.
На відбудову рейхстагу (були різні пропозиції щодо перейменування, але й німці, й іноземці вже так звикли до цієї назви, що це навряд чи вдасться) було витрачено 600 мільйонів марок, а архітектором був англієць сер Норман Фостер, який і досі здивований тим, що реконструкцію рейхстагу довірили іноземцеві. Над рейхстагом з'явився новий скляний купол, на який можуть з окремого входу заходити відвідувачі прямо з вулиці без будь-якої попередньої домовленості. Звідси вони можуть милуватися Берліном або зайти в ресторан на даху рейхстагу. Для депутатів існують окремо ресторан, кафе, бістро та бар. Для тих же, хто захоче послухати дебати в парламенті, зроблено (як, до речі, і в Бонні) спеціальні трибуни. Пленарний зал для 669 депутатів має площу в 1200 квадратних метрів, і німці пишаються тим, що їхні депутати матимуть удвічі більше місця, ніж парламентарії в Парижі, і вчетверо більше, ніж у Лондоні.
Цікава подробиця: з написів на стінах рейхстагу, які залишили радянські солдати в 1945, було частково знято штукатурку, і їх було поновлено. Переселенці з Союзу, які знають, які слова пишуться на стінах і парканах, вірять, що перед тим, як відкрити рейхстаг для відвідувачів, професори слов'янської філології вивчили ці написи на предмет їхньої відповідності нормам цензурного мовлення.
Від переїзду до Берліну німці сподіваються більшої уваги до проблем Сходу країни, але скептики вважають, що «від перестановки доданків сума не змінюється», а «актори залишаються ті ж».
