В одесита Остапа Бендера — «київське» походження...
У цьогорічному карнавальному поході одеської «Гуморини» ні колишній випускник Київського держуніверситету Борис Бендер, ані його 5-річний син Остап участі не брали. Так склалося, що 52-річний Бендер- старший не встиг вилікувати поламану ногу, а 5-річний Бендер- молодший поки що сам далі дитсадка з дому не вирушає. Зрештою напередодні «Гуморини» районна «влада» в особі глави Суворовської адміністрації міста Віктора Лисенка вiдвідала сім'ю Бендерів — засвідчити своє шанування тезці «великого комбінатора» і привітати з першим 5-річчям від народження...
Проте, між іншим, якраз 1999-го можна завважити й такий збіг обставин. 1 квітня Одеса 26-й раз відзначила «Гуморину», а рівно 26 років тому до міста-порту прибув новоспечений київський юрист Б.Бендер. Щоправда, не «з боку села Чмарівки в Старгород увійшла молода людина років двадцяти восьми», як зафіксували свого часу біографи знаменитого комбінатора і за сумісництвом автори незабутнього твору «Дванадцять стільців», а з боку Києва — і мав тоді за плечима уродженець столиці Борис Бендер не 28, а 26 років. Нарешті, голубою мрією прибулої до Одеси «молодої людини років двадцяти шести» була зовсім не кар'єра юриста і не бізнесмена, як у героя Ільфа і Петрова, а... матроса далекого плавання.
Не дивно, що й шлях Б.Бендера проліг зовсім не на «привозний ринок», як у героя І.Ільфа і Є.Петрова, що одразу ж «втиснувся у шеренгу продавців на розвалі, виставив уперед астролябію і серйозним голосом став кричати: «Кому астролябію?..» Юрист Бендер насамперед якомога далі від чужих очей заховав свого диплома і влаштувався працювати в порту матросом «МБ-158». Іншими словами — морського буксира. За три роки розраховував «заробити» у відділі кадрів «закордонну характеристику», а далі — відчалити в далеке-далеке морське плавання, пізнати незвідані світи. Проте здобутий стаж перекреслив запит кадровиків до КДБ: чекістський комп'ютер викрив «прихований факт біографії Бендера» — наявність вищої освіти — і поставив крапку на закордонних рейсах. Далі за Севастополь і Керч матроса Бендера не відряджали...
А коли остаточно «кинув якоря» в Одесі — одружився з випускницею Iнституту культури Людмилою Волошиною — і після дочки Оксани народився довгожданий син, кілька тижнів підряд умовляв Борис дружину: «Дамо ім'я Остап». Невдовзі про тезку «великого комбінатора» — життєрадісного шибайголову Остапа Бендера — дізналися сусіди, заговорили в дворі на проспекті Добровольського, де мешкають Бендери. «А ще через кілька років, — висловив в інтерв'ю «Дню» заповітне сподівання Бендер- старший, — можливо, й стане Остап одним із заспівувачів першоквітневих свят — принаймні ім'я зобов'язує».
