Про нас

 «Нам потрібна цілісна Європа, яка розділяє наші цінності й розділяє потяг до лідерства. Це — основа безпеки, від якої залежатимуть наші діти. Ось чому я підтримав політичне й економічне об’єднання Європи. Ось чому ми прийняли до НАТО Польщу, Угорщину й Чехію... І наблизились до Росії й України, встановивши з ними нові партнерські відносини» (із звернення до нації президента США Клінтона).

«Чикаго Сан-Таймс», 25 березня

«Скепсис Заходу підганяє генних інженерів на Сході. Україна — зубожіла житниця Європи — виступає при цьому в ролі лабораторії. Незважаючи на бідність приміщень та погане обладнання, тут з успіхом просуваються нові розробки — приміром, новий картопляний ген «Монсанто». Шлях до українського iнституту мікробіології й вірусології веде вибоїстими вулицями на околиці Києва. Інститут виглядає так, що зрозуміло: державне фінансування на його утримання ледве надається. Недалеко від нього стоїть двоповерхова будівля — Інститут молекулярної біології й генетики. Із 120 генних інженерів інституту половина постійно перебуває за кордоном, насамперед у США. Там українці знайшли стратегічного партнера — генних інженерів з «Монсанто» — американської фірми, що виробляє хімічну продукцію для сільського господарства. Дістаючи підтримку уряду США, фірма давно належить до найбільших інвесторів в Україну... Спільно з канадською компанією «Соланум Прінс Едвард Айленд Інк.» «Монсанто» недавно представив у Києві свій картопляний ген «Новий листок», що його впродовж двох років було випробувано на полях України. Рослина нищить картопляних жуків і личинок завдяки одному генетично впровадженому білку, який розкладає стравохід. З року в рік шкідники руйнували близько 40 відсотків української картоплі... Новий зразок є передвісником для інших аграрних продуктів, що вирощуються в Україні».

«Гандельсблатт», березень

«У Москві — неділя, 11-та година вечора, і прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу мав доволі напружений день. Він почався о четвертій годині ранку в аеропорту Бен-Гуріон, де його команда усвідомила, що, незважаючи на дружні відносини, один з членів делегації потребує візи для в’їзду в Україну. Потім, після «використання впливу», аби пролізти через бюрократичні перепони, почет пронісся своїм шляхом — відбулися зустрічі тет-а-тет з нещасними працівниками єврейської агенції (очевидно, Сохнут. — Ред.) в діловій частині Києва, урочиста церемонія в Бабиному Яру під снігопадом, кошерний ланч з українським Президентом Леонідом Кучмою, де було подано солону рибу, і підписання меморандуму про безпеку в позолоченому Маріїнському палаці... В поїздку було запрошено журналістів з усіх російськомовних видань Ізраїлю... На шляху були перешкоди — одній репортерці не дозволили виїхати з Ізраїлю, оскільки вона не виплатила кредиту, в той час як інша журналістка, котра нещодавно іммігрувала з України, вирішила одразу після приїзду зустрітися зі своєю свекрухою, з якою не бачилася вісім років, а не їхати за прем’єр-міністром. Але врешті-решт все було зроблено згідно з планом...»

«Джерусалем Пост», 23 березня

Переклад Наталі ВІКУЛІНОЇ, «День»