Ліві «кидали полки» в Югославію

Якщо навіть стати на їхню позицію в оцінці подій, то все одно доведеться визнати, що ліві, як завжди, переборщили головна проблема нашої армії — не як воювати, а як себе прогодувати. Якщо держава нині не спроможна задовольнити навіть мінімальні потреби Збройних Сил, то дайте армії законну можливість власноруч заробляти гроші.

Такою є позиція Міністерства оборони, представники якого 23 та 24 березня прагнули переконати народних депутатів ухвалити пакет Законів, пов’язаних з економічною діяльністю війська.

Армія все одно вимушена «підробляти». Минулого року вона самостійно заробила аж 247 мільйонів гривень. Проте начальник головного управління економіки Міноборони полковник Валерій Мунтіян каже, що це було пов’язано з ризиком. Адже не визначено те правове поле, на якому по-чесному мають грати в бізнес військові. Тепер Міноборони хоче, аби, нарешті, було визначено статус військового майна, детальна інвентаризація якого в повному обсязі, до речі, ще жодного разу не проводилася. Також ідеться про те, аби Закон про оренду держмайна поширювався й на військову сферу. І нарешті, аби парламентарії ухвалили порядок корпоратизації та приватизації державних підприємств Міноборони. На сьогодні їх 170, де задіяні 50 тисяч працівників. Нині вони як у своєрідному вакуумі — Міноборони замовлень для них немає, проте і на волю ринкової економіки нікого відпустити не може — бо немає відповідного закону.

Заробляти гроші, за планами Міноборони, мають і власне військові частини — за винятком спеціально визначеного бойового ядра. Серед варіантів — передача в оренду каналів зв’язку, які армія тимчасово не використовує у своїх діапазонах, сховищ для пального. Військові за певних умов ладні поділитись аеродромами, виконувати своїми потужностями, наприклад, інженерних сил, замовлення для цивільних. Так 1978 року починала армія Китаю, яка таким чином самофінансувала чи не третину своїх потреб. Але минулого року державне керівництво примусило генералів покласти край захопленню бізнесом через зловживання і корупцію.

«Я теж боюсь зловживань. Це негативне явище. Але є первинне і вторинне. Первинне сьогодні — забезпечити, аби Збройні сили могли виконувати свої прямі завдання, були напоготові та боєздатні. А за сучасних умов підстав для зловживань більше, бо існують білі плями в законодавстві і діють непрозорі схеми», — каже Валерій Мунтіян.

Проте не загроза зловживань на перешкоді ухваленню пакету економічних законів. В розмовах тет-а-тет військові визнають, що нові Закони щодо господарської діяльності армії принципово змінять ті взаємини, що вже склались між Збройними Силами та підприємцями. Йдеться чи то про постачання продовольства, пального для армії чи перспектив отримання в своє розпорядження зайвих військових містечок. А у бізнесменів та банкірів у парламенті значно більше лобістів, ніж у військових.