Виграли ті, кого не нагородили

Поза сумнівом, — заходи, подібні до «Людини року», що відбулись минулих вихідних, не тільки мають право на життя, але й певною мірою необхідні. Справді, всі, хто стежить за подіями в країні, так чи інакше складають свою власну «табель про ранги» і тому порівняти її з «офіційною» (а саме такий неформальний статус отримала акція «Людина року») не тільки цікаво, але й повчально. Таке порівняння яскраво дає зрозуміти, куди рухається наша еліта й наскільки вона, власне кажучи, «елітна».

Схоже, що в цьому році визначальним відчуттям у тих, хто дивився по ТБ трансляцію помпезного заходу, було відчуття незручності. Надто відрізнялися дух і суть цього шоу від уявлень про етику, порядність і здоровий глузд. Стало абсолютно очевидним, що «еліта» й уся інша громадськість рухаються в протилежних напрямках. При цьому не можна сказати, що всі номінанти — негідні люди, навпаки, більшість із них отримала нагороди цілком заслужено. Неприємне відчуття виникло через явний політичний контекст шоу, внутрішнє неприйняття його логіки. Поки що ці відчуття не перетворюються у вчинки — в нашому суспільстві ще не створена атмосфера, яка б не дозволила подібним заходам пройти саме так. «День» намагається робити свій скромний внесок у створення такої атмосфери.

Думки наших оглядачів і коментарі учасників читайте на сторінці "Подробиці"