«А не поспішайте нас ховати...»
Насмiлюсь передбачити, що причиною його переживань став навіть не стільки тріумф реформаторів, скільки тиха паніка соратників, що залишилися з ним. Пан Танюк відразу поспішив приголомшити повідомленням, що «тепер у Русі залишилися соціально незахищені люди», явно натякаючи на те, що демократи забрали з собою майже всіх рухівських фінансистів — Слободяна, Іщенка, Гудиму. Ситуація з кандидатом Удовенком також не викликала оптимізму. Як порядна людина, Геннадій Йосипович оголосив, що «залишається з Чорноволом», але ось наскільки стане в нього сил, щоб не давати довго себе використовувати»? — запитує себе О. Лавринович. Тим більше, що Г. Удовенко не може не розуміти — В'ячеслав Максимович, своєю волею чи мимоволі, «підставив» його в ситуації з президентством. Та й сам Чорновіл був змушений визнати, що «єдиний рухівський кандидат відчуває себе в цій ситуації некомфортно», але заспокоює, як себе, так і його тим, що «рейтинг Удовенка весь час зростає». Ну, і найголовніше, що вкинуло пана Чорновола в короткочасну депресію, це публічне дистанціювання Президента від рухівських розбирань. Звичайно, В'ячеслав Максимович вважав, що має право чекати, що Л. Кучма відкрито прийме його бік у цьому конфлікті. Однак цього не сталося, а Президент побіжно згадав про рухівські проблеми в тому дусі, що «нехай розбираються самі». «Можливо, главі держави і не треба особливо декларувати заклопотаність проблемами Руху, — адже він кожний крок тепер повинен звіряти відповідно до виборчої тактики»— передбачає Л. Григорович, що залишилася в Русі-1. Ймовірно, соратники Чорновола сподіваються, що Леонідові Даниловичу було просто незручно публічно висловлювати свою думку. Але якщо б він хотів сказати «чорноволівцям»—так, я з вами, то міг би зробити це опосередковано — наприклад, через Мін'юст. Однак ніяких заяв з боку Міністерства юстиції про грубі статутні порушення і нелегітимність 10-го з'їзду, не було, хоч В. Чорновіл і повідомив кореспондентові «Дня», що «вони там в Мін'юсті, за голови взялися від таких порушень». Навпаки, деякі «чорноволівці» передбачають, що їм «доведеться оскаржити ухвали Мін'юсту в суді». А ось для рухівських демократів давно ясно те, чого не хоче розуміти їх екс-лідер: «в цій ситуації Л. Кучма може отримати більше дивідендів від того, що в нього не буде серйозних опонентів у НРУ, а публічної підтримки правого флангу сьогодні йому й не треба», — впевнений пан Лавринович.
Розуміння цього, а зовсім не «прагматичні та кар'єрні інтереси», як хотілося б представити справу В. Чорноволові, роблять учорашніх соратників опонентами. І це дуже добре довело спільне голосування щодо вступу до МПА, коли і РУХ і Рух-1 змогли зберегти своє політичне обличчя «державників». Безсумнівно, ця одностайність позбавила В'ячеслав Максимовича одного з головних козирів — можливості оголосити «розкольників» зрадниками національних інтересів, «що дрейфують у бік грошових мішків». Не виключено, що саме через це довелося, за словами В'ячеслава Максимовича, «дещо змінити раніше запланований характер з'їзду й зробити його більш організаційним, а не політичним». Лідер Руху-1 передбачає, що другий етап 9-го з'їзду змушений буде переобрати керівництво партії й внести ряд змін до статуту НРУ».
Очевидно, що делегатам чорноволівського з'їзду доведеться доводити не стільки «повагу старому вождеві», скільки легітимність своїх зборів: адже статут не дає права ні голові партії, ні одній третині регіоналів скликати з'їзд. Ця ініціатива повинна бути розглянута проводом або конференцією, а ні того ні іншого — не було. З ініціативи лідерів обласних організацій може відбутися лише позачерговий з'їзд, а не прискорений етап 9 Р го», — вважає новий голова НРУ Юрій Костенко.
Йдеться про те, що делегатам доведеться визнати цей захід засновницьким з'їздом нової партії, що було б логічно, враховуючи реєстрацію нової парламентської фракції. Можливо, В'ячеслав Максимович скрiпивши серце й піде на це, пам'ятаючи висловлювання своїх же соратників: «Чорновіл — це вже партія». Щоправда реформатори більше схиляються до того варіанту, що на з'їзді «буде прийнято ухвалу про беззастережну підтримку Л. Кучми і про готовність взяти участь у процесі шліфування президентського тіла на відведеній ділянці». Очевидно, що тепер завоювати прихильність Леоніда Даниловича В. Чорновіл може лише одним аргументом — про те, що «розкол в Русі означає звільнення електорального рухівського поля для іншого кандидата в Президенти».
...Але пан Чорновіл все ж таки сподівається, що на «його» з'їзд прийдуть і «розкольники»—щоб не поставити себе поза партією.
