Самоврядування по-українськи:
«Нельзя ли у трамвая вокзал остановить?»Поява пікетів пояснюється дуже просто: Харківська облрада розглядає проект бюджету області на 1999 рік.
Депутати міськради розповсюдили серед своїх колег по обласній раді звернення, в якому наголошується, що «прийнятий областю принцип побудови міжбюджетних відносин може серйозно вплинути на соціально-економічну обстановку в місті й призведе до подальшого загострення наявної фінансово-бюджетної кризи».
Однак, по суті, претензії харків’ян адресовані до Конституції країни. Саме там закладено ту суперечність, яка зводить нанівець усі спроби здійснити реальне самоврядування на місцях.
Згідно зі статтею 143 Конституції, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Проте в цій же 143-й статті йдеться про те, що обласні ради затверджують обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами.
Ця запрограмована колізія досі не знайшла нормального розв’язання. Та ж Конституція передбачає договірні та добровільні відносини між областю та суб’єктами місцевого самоврядування — містами й селами. За Конституцією, обласний бюджет має формуватися з «добровільних внесків» суб’єктів самоврядування на реалізацію загальних для всіх програм. Однак абсолютно очевидно, що доки область отримує гроші з центру, про такі відносини й мови бути не може. Навпаки, місцеве самоврядування опиняється в ролі прохача київських дотацій. Проблема відносин самоврядування та держави має характер не просто юридичного казусу чи політичного конфлікту, а є одним із основних моментів нашого розвитку. Будь-який дослідник США скаже, що основа цієї найдовершенішої демократії — розвинене місцеве самоврядування. Доки бюджет у тій чи іншій формі формується зверху вниз, говорити не те що про розвиток, а просто про існування місцевого самоврядування в нашій країні просто безглуздо. Відповідно, безглуздо говорити й про демократію.
