Перше запитання, яке спало на думку, коли я читав запрошення бути присутнім як кореспондент «Дня» на з’їзді СДС: «Навіщо Україні потрібна четверта партія, в назві якої присутній прикметник «соціал-демократичний»? Однак сам з’їзд почав свою роботу з запитання: «Для чого ми зібралися в цьому залі? Ми справді соціал-демократія, чи ми створюємо чергову партію для захисту придворних інтересів її лідерів? У нас є свій реальний, а не номінальний кандидат на пост президента України?»

ХТО В УКРАЇНІ ПІДНІМЕ ПРАПОР СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ?

А хіба цей прапор уже не піднято? СДПУ(о) під час останніх виборів до Верховної Ради підняла цей прапор своєю «об’єднаною» рукою і пройшла під ним у парламент.

Схоже, проте, що керівництво партії, проводячи політику підтримки виконавчої влади в тій частині, яка сприяє виконанню бізнес-проектів об’єднаних соціал-демократів, дбайливо згорнуло цей прапор і, пересипавши нафталіном «конструктивної критики», заховало у скриню до кращих часів. Очевидно, що кращі часи для СДПУ(о) настануть на наступних виборах у парламент, коли знову стануть потрібними привабливі для електорату ідеї.

Сергій Пересунько у своєму виступі підкреслив, що СДПУ(о) фактично підтримує владу та її руйнівний курс. Дві інші соціал-демократичні партії не мають серйозного політичного впливу. За його словами, СДС — це єдина партія, яку створено знизу і не за рахунок існуючих партій. Він сподівається, що всі соціал-демократи об’єднаються на єдиній політичній платформі, традиційній для європейських однодумців і, нарешті, з’ясують: хто є соціал-демократом насправді, сповідує ідеї цього руху, а хто просто використовує відповідну термінологію для досягнення особистих чи кланових цілей. Пан Пересунько заявив, що одна з основних ідей СДС: «Ринковою повинна бути економіка, а не суспільство».

Об’єктивно, створення СДС поставило керівництво СДПУ(о) в досить складне становище.

Насамперед СДС позбавив їх монополії на соціал-демократичні цінності: ідеї ринкової економіки й реформ (привабливі для новоутворюваного середнього класу) і механізми соціального захисту (привабливі для трудящих і пенсіонерів, поставлених на межу виживання). Плюс надихаючий приклад країн Західної Європи (Велика Британія, Німеччина), де соціал-демократи прийшли до влади.

По-друге, СДС уже зараз має яскравого лідера в особі Євгена Марчука.

По-третє, на з’їзді СДПУ(о) наприкінці минулого року більшість регіональних представників партії заявили про підтримку на президентських виборах знов-таки Марчука.

Голова одеської обласної організації СДПУ(о) Володимир Максимович в інтерв’ю агентству ЦЖІ сказав, що 70% членів партії дотримуються думки, що альтернативи кандидатурі Є.Марчука на пост президента сьогодні немає. «У зв’язку з цим я не виключаю можливості виникнення в СДПУ(о) революційної ситуації, «коли низи не хочуть, а верхи вже не можуть». В іншому випадку буде проведено чистку лав регіональних лідерів, котрі не схотіли підтримати кандидатуру Л.Кучми», — вважає В.Максимович.

До того ж, СДПУ(о) не може закинути СДС (як це було у випадку з колишнім лідером об’єднаних соціал-демократів Василем Онопенком) розкольництво, інтриги й амбіції в боротьбі за лідерство з тієї простої причини, що СДС виріс не зі структур СДПУ(о).

Так чи інакше, Соціал-демократичний союз знову підняв прапор соціал-демократії, на якому написав своє гасло: «Закон, Порядок, Справедливість», і заявив про свою опозиційність до виконавчої влади.

ПРОСТІ ВІДПОВІДІ НА НЕПРОСТЕ ЗАПИТАННЯ: «ЩО СПОНУКАЛО ЛЮДЕЙ СТВОРИТИ НОВУ ПАРТІЮ»?

Світлана БАРАБАШ, професор Кіровоградського державного технічного університету:

— Мій прихід в СДС визначила надія на те, що центральний момент у концепції нової партії — захист особистості і її прав — стане не гаслом, а повсякденною практикою. Нам потрібні не реверанси в бік влади, які демонструють лідери СДПУ(о), а реальні дії для захисту людей праці».

Казимир ЛЮТИЙ, пенсіонер, ветеран війни:

— На кладовищі в моєму рідному селі з’явилося дуже багато нових могил — такого я не пам’ятаю за все своє життя. Що сталося з Україною? Я працюю з десяти років, а уряд дав мені 67 гривень пенсії. Я вірю в Євгена Марчука, бо вважаю: тільки його сильна рука може витягти країну з провалля кризи».

Максим ШКУРО, делегат від Києва:

— Потрібно повернути народу довіру до опозиції. Я вважаю, що головне — децентралізація влади. Конституція чітко регламентує, що народ України має право на самоврядування. Жителі, приміром, мого мікрорайону, краще знають, на що витратити гроші, які надходять у місцевий бюджет».

Владислав ЖУРАВСЬКИЙ, редактор Світловодської районної газети, Кіровоградська область:

— У Світловодську створено комітет: «З Євгеном Марчуком у третє тисячоліття». Створено ініціативні групи й в інших районах. Проте вважаю, що Євген Марчук дуже толерантна людина. Потрібно без вагань брати владу в свої руки. Потрібно повернути народу віру в майбутнє».

ТРЕТЯ СИЛА

Очевидно, створення СДС можна вважати спробою відповіді на запитання, яке дедалі більше хвилює уми виборців перед президентськими виборами: якщо не Кучма й не крайні ліві (Симоненко, Мороз), то хто?

Курс нинішнього Президента Кучми, котрий привів країну в болото кризи і, більше того, на межу втрати незалежності й державності (див. висловлювання спікера Олександра Ткаченка під час візиту в Білорусь, із котрим у Президента, за словами самого Леоніда Кучми, склалася плідна конструктивна співпраця) — шлях у нікуди. Схоже, що й в адміністрації Президента, крім чітко вираженого бажання залишити свого патрона при владі, не знають, що далі робити з країною.

Також у нікуди веде шлях, яким комуністи 70 років вели СРСР. Те, що це не емоції, а реальний історичний факт, нинішніх комуністів, схоже, ніскільки не бентежить.

Більшість аналітиків сходиться на тому, що праві: Рух і ПРП, які претендували на те, аби стати третьою силою, висунули явно непрохідну кандидатуру Геннадія Удовенка.

Однак Соціал-демократичному союзу, аби стати третьою силою, необхідно створити широку коаліцію тих, хто, з одного боку, не приймає повернення до тоталітарного комуністичного минулого, з іншого — розуміє, що та сама комуністична номенклатура, яка перебуває нині при владі, не тільки неспроможна, а й не хоче проводити реформи.

Гість з’їзду Борис Беспалий (НДП) сказав: «У нас є широке поле для співробітництва», — і підкреслив, що, як свідчать останні події, загроза нависла над самою державністю України, хоча зовсім недавно здавалося, що це вже давно пройдений етап в історії країни.

Віктор Шишкін (ХНС) заявив, що його партія ввійде у виборчий блок «Наш президент — Євген Марчук», про формування якого оголосив СДС.

Чи усвідомлює нинішня влада загрозу для своєї улюбленої моделі майбутніх виборів: «Демократ» Кучма — комуністи?

Сергій Пересунько заявив, що під час підготовки установчого з’їзду СДС члени оргкомітету зазнавали тиску й шантажу.

Євген Марчук, відповідаючи на запитання журналістів, підкреслив неприпустимість втягування правоохоронних органів у політичну боротьбу: «Політики, котрі стоять при владі, не розуміють, що саме з цього починаються ті репресивні заходи, які призводять до тоталітаризму. В історії це вже було. Політики, які віддавали накази, згодом ховались у тінь. А перед судом відповідали виконавці. Керівники силових структур мають відмовитися виконувати накази, які суперечать Конституції й закону».

НІША БЕЗКОМПРОМІСНОСТІ В ПОЛІТИЦІ ЩЕ ВІЛЬНА

СДС заявив про свою безумовну опозиційність нинішньому режиму.

Вислів «народ, поставлений на межу виживання» став уже своєрідним штампом і в ЗМІ, й у виступах політиків усіх напрямів політичного спектра, крім тих, ясна річ, котрі перебувають при владі. І як будь-який набридлий штамп, він перестав викликати жах. Звикли?

Хоча йдеться не про відсталі країни Африки, яким ми звикли співчувати з дитинства. Йдеться, добродії, про одну з найбільших європейських країн, про що вельми полюбляє згадувати наш пан Президент. Про нашу з вами країну.

Член правління СДС, депутат ВР Олександр Чубатенко просто навів офіційні статистичні дані: 27 мільйонів українців живуть за межею бідності. Зовнішній і внутрішній борг України досяг 18 мільярдів доларів, збільшившись за роки правління Леоніда Кучми втричі. Практично ліквідовано свободу слова. Виживають лише ті ЗМІ, які співають заздравиці Президенту. Державні канали ТБ відразу це й підтвердили, відверто проігнорувавши у своїх випусках новин створення СДС.

Євген Марчук: «Виконавча влада слабка й корумпована. Контроль над діями влади сьогодні — найважливіша проблема. Вища влада робить ставку на те, що не відповідатиме за те, що завела країну в кризу. Влада зняла білі рукавички: вона згортає демократію».

Протиставити цій характеристиці влади що-небудь політично виразне — неможливо. І якщо НДП й СДПУ(о) заявляють при цьому, що вони не в опозиції, це означає політичне самогубство. Можливо, повільне й безбідне, але безперечне.

З іншого боку, перебувати в опозиції лише для того, аби мати змогу вести торг із владою й набирати голоси протестного електорату — означає зайняти політичну нішу, вельми зручну, але так само безперспективну для виведення з кризи.

Пан Чубатенко фактично зробив заявку від імені СДС: «Ніша безкомпромісності в політиці ще вільна. СДС повинен зайняти її».

Особисто мені дуже сподобалася фраза одного з делегатів з’їзду Соціал-демократичного союзу: «Коли народ не вірить владі, у такої країни ще є шанс. Коли народ не вірить і опозиції, у такої країни шансу немає». Слова гідні написання на вході в парламент.

ВИБІР 1999 РОКУ

Підготовчий період перед установчим з’їздом СДС пройшов у спринтерському темпі: лише за один місяць від перших зборів ініціативних груп у регіонах. Те, що партія створювалася знизу, підтверджує відсутність галасливості й будь-якої політичної реклами в Києві. І одначе переповнений зал... Вельми симптоматичною в цьому плані видається фраза одного зі столичних журналістів: «Я думав, тут буде чоловік десять».

Євген Марчук, про підтримку котрого на президентських виборах СДС відразу ж заявив (протокольне застереження, що поки що не почалася передвиборна кампанія й офіційного висунення не було — суті справи не змінює), і цього разу залишився вірним своїй заяві про те, що він стоїть на платформі соціал-демократії, але в конкретну партію не вступатиме: «Для мене як для політика важливо, щоб моя платформа була якнайбільше зрозуміла для всіх політичних партій, які справді політичні партії, а не політичні клани. Чи є основи для соціал-демократії в Україні? Безумовно! Хоча досі соціал-демократія в Україні по-дитячому, але дуже важко, хворіє на індивідуалізм, егоїзм і догідництво. Соціал-демократія не може бути стерильною, вона повинна бути збагачена націонал-демократичними традиціями».

Він переконаний, що «нації потрібна внутрішньо прийнятна ідеологія» і є багато чинників, які дозволяють сподіватися, що саме СДС, співробітничаючи з іншими політичними силами, стане згодом основним виразником такої ідеології.

Пан Марчук підкреслив, що його виступ на з’їзді і за юридичними нормами, і з точки зору тактики не можна сприймати як програмну промову кандидата в президенти: «Мою програму буде оприлюднено, коли офіційно почнеться передвиборна кампанія. Програма не повинна бути популістською, зрозумілою тільки «мовою мегафонів». Повинна бути серйозна програма, розроблена професіоналами й на другий день після інавгурації вона вже повинна працювати, а не блукати світом у пошуках ідей».

І останнє: «Переможець на президентських виборах 1999 року отримає навіть не країну-руїну, а щось набагато гірше».

Досить жорстка, але реалістична оцінка з вуст кандидата на президентський пост.

P.S. Ступінь впливу СДС, очевидно, значною мірою залежатиме від того, наскільки швидко він зможе зайняти свою політичну нішу. У політичному спектрі України СДС претендує на роль лівого центру. Те, що основа партії все-таки в регіонах, а не в столиці, вселяє оптимізм. Олександр Чубатенко зауважив із цього приводу: «Нехай кияни не ображаються, але в столиці значно більше політичних ренегатів. У нашій партії не повинно бути місця тим, хто займає позицію «флюгерства». Євген Марчук переконаний, що «жодна з партій не набирала авторитет і не перемагала без чіткого визначення своєї позиції щодо правлячого режиму. Не галаслива, не лаюча, не всеїдна популістська (адже повні відра не торохтять), а жорстка та принципова опозиція до влади».

СДС свою позицію визначив.