Державні ЗМІ: куди йти?
Пошуки відповіді почалися з невеликого скандалуРозпочався він з невеликого скандалу. Було зачитано листа депутата Віталія Шевченка, котрий фактично готував «круглий стіл», про його відмову бути присутнім на засіданні. Свій вчинок він пояснив тим, що спочатку в «круглому столі» планувалася рівноправна участь таких громадських організацій, як Асоціація міст України, Український медіа-клуб і Фонд захисту свободи слова. Але напередодні самого заходу керівництво Комітету ВР взяло кермо правління в свої руки і перевело цих співорганізаторів у розряд «гостей», чим, на думку В.Шевченка, обмежило можливість вільного викладу позицій саме громадських організацій. За коментарем, що його дав кореспондентові «Дня» інший депутат, член цього комітету Володимир Алексєєв, Віталій Шевченко дещо перевищив свої повноваження під час підготовки «круглого столу».
Цей невеликий епізод якнайкраще характеризує приховані внутрішню напругу й боротьбу, що таїлися за зовні неупередженими доповідями про шляхи раздержавлення ЗМІ.
Що ж воно таке — це роздержавлення? У більшості країн «розвиненої демократії» давно дійшли висновку, що ЗМІ повинні належати не державі, а суспільству, народу загалом, і віддзеркалювати різні точки зору: не лише офіційних структур і вищих чиновників, а й верств суспільства. В Україні, котра ще не виросла з галіфе тоталітарного суспільства, з цим великі проблеми.
З тим, що ЗМІ, як електронні, так і друковані, потрібно передавати з рук держави в інші структури, були згодні всі виступаючі. Проте шляхи передачі й остаточні цілі вони бачили цілком по-різному. Ведучий, Іван Чиж, стисло зупинився на масі законодавчих і економічних проблем, які постають при цьому. За його словами, з 3463 друкованих видань України державними й комунальними є лише 530 — близько 15,5%, а 85% уже роздержавлено. Та чи повинен цей процес повністю збігатися з процесом приватизації? На його думку, потрібно більше уваги приділяти створенню структур громадських ЗМІ, які існують не за рахунок комерційних структур, а за рахунок абонентної плати.
Керівник бюро Фонду Еберта в Україні Вінфрід Шнайдер-Детерс також підкреслив, що роздержавлення ЗМІ не означає лише передачу їх у приватні руки. Це також перехід їх під контроль суспільства. Його підтримав голова Спілки журналістів України Ігор Лубченко: «ЗМІ не повинні залежати від владних структур! Досі в нас часто й густо зустрічається, що представники влади, яка не дає на ЗМІ й копійки, вимагають носити їм для затвердження газетні шпальти!»
Керівник ТРК СТБ Микола Княжицький відзначив, що нині в українських ЗМІ під виглядом реформування відбувається процес їх монополізації, й одним із найважливіших завдань є робота над антимонопольними обмеженнями — як для державних, так і для приватних ЗМІ.
Неабияку дискусію викликали проекти створення «громадського телебачення». Відомий проект ГУРТу, який Віктор Понеділко назвав «Законом імені Цендровського», зазнав серйозної критики з боку кількох виступаючих, котрі пропонували альтернативні варіанти.
№238 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Розпочався він з невеликого скандалу. Було зачитано листа депутата Віталія Шевченка, котрий фактично готував «круглий стіл», про його відмову бути присутнім на засіданні. Свій вчинок він пояснив тим, що спочатку в «круглому столі» планувалася рівноправна участь таких громадських організацій, як Асоціація міст України, Український медіа-клуб і Фонд захисту свободи слова. Але напередодні самого заходу керівництво Комітету ВР взяло кермо правління в свої руки і перевело цих співорганізаторів у розряд «гостей», чим, на думку В.Шевченка, обмежило можливість вільного викладу позицій саме громадських організацій. За коментарем, що його дав кореспондентові «Дня» інший депутат, член цього комітету Володимир Алексєєв, Віталій Шевченко дещо перевищив свої повноваження під час підготовки «круглого столу».
Цей невеликий епізод якнайкраще характеризує приховані внутрішню напругу й боротьбу, що таїлися за зовні неупередженими доповідями про шляхи раздержавлення ЗМІ.
Що ж воно таке — це роздержавлення? У більшості країн «розвиненої демократії» давно дійшли висновку, що ЗМІ повинні належати не державі, а суспільству, народу загалом, і віддзеркалювати різні точки зору: не лише офіційних структур і вищих чиновників, а й верств суспільства. В Україні, котра ще не виросла з галіфе тоталітарного суспільства, з цим великі проблеми.
З тим, що ЗМІ, як електронні, так і друковані, потрібно передавати з рук держави в інші структури, були згодні всі виступаючі. Проте шляхи передачі й остаточні цілі вони бачили цілком по-різному. Ведучий, Іван Чиж, стисло зупинився на масі законодавчих і економічних проблем, які постають при цьому. За його словами, з 3463 друкованих видань України державними й комунальними є лише 530 — близько 15,5%, а 85% уже роздержавлено. Та чи повинен цей процес повністю збігатися з процесом приватизації? На його думку, потрібно більше уваги приділяти створенню структур громадських ЗМІ, які існують не за рахунок комерційних структур, а за рахунок абонентної плати.
Керівник бюро Фонду Еберта в Україні Вінфрід Шнайдер-Детерс також підкреслив, що роздержавлення ЗМІ не означає лише передачу їх у приватні руки. Це також перехід їх під контроль суспільства. Його підтримав голова Спілки журналістів України Ігор Лубченко: «ЗМІ не повинні залежати від владних структур! Досі в нас часто й густо зустрічається, що представники влади, яка не дає на ЗМІ й копійки, вимагають носити їм для затвердження газетні шпальти!»
Керівник ТРК СТБ Микола Княжицький відзначив, що нині в українських ЗМІ під виглядом реформування відбувається процес їх монополізації, й одним із найважливіших завдань є робота над антимонопольними обмеженнями — як для державних, так і для приватних ЗМІ.
Неабияку дискусію викликали проекти створення «громадського телебачення». Відомий проект ГУРТу, який Віктор Понеділко назвав «Законом імені Цендровського», зазнав серйозної критики з боку кількох виступаючих, котрі пропонували альтернативні варіанти.
№238 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
