Україна відбудеться як держава

Слово «еліта» вже стало загальновживаним. Вона ніби є. Взагалі. Але зокрема — як сформована соціальна верства позитивно впливаюча на суспільство — із цим складніше. З конкретними носіями елітарності також все не так однозначно.

А що думають з цього приводу представники різних професійних спілок? Кореспондент «Дня» Наталя ХУДЯЄВА звернулася з питаннями: «Що таке національна еліта?» і «Які імена ви згадуєте, коли мова заходить про українську еліту?» до фахівців із області політики, економіки, науки та мистецтв.

Мирослав ПОПОВИЧ, філософ, член-кореспондент НАН України:

— Я не люблю слово «еліта». Воно народилося на противагу демократичній позиції. Але, якщо говорити в більш звичному для нас значенні — про професіоналів, у тому числі й політиків, то за останні роки їхнє становище різко поліпшилося. Особливо в сферах, де треба приймати більш самостійні рішення. Перед цим проблема полягала в тому, що еліта виїжджала до Москви, Ленінграда й інших місць, де у неї було більше перспектив. Тому в Росії склалося ставлення до України як периферійної та хуторянської території, і це багато в чому було не безпідставним. Але дистанцію вже подолано, що видно і з преси, і з телебачення. Я вже не кажу про ті галузі науки й техніки, де Україна завжди посідала лідируюче місце. Високопрофесійні люди — ті кого називають «вершками», як правило, не володіють всіма регаліями і не обіймають високі пости, хоча, звісно ж, є й такі. Але виділяти конкретні імена — значить давати комусь перепустки у вищий світ. Професіоналу не варто думати про те, входить він до еліти чи ні.

Віталій СТАШУК, депутат Київської міськради, віце-президент асоціації молодих політологів:

— Еліта у нас тільки формується. Про сформовану еліту можна буде говорити тоді, коли вона усвідомить себе як національна еліта, а не, наприклад, як адміністративно-територіальна. Зараз є переделіта, і якщо вона зможе стати елітою, то Україна відбудеться як держава. Існуючі сьогодні інтелектуальні верстви я не можу повністю віднести до еліти, бо вони не продукують нові ідеї. Щодо конкретних імен, то в мене немає чіткого асоціативного ряду, і я б не хотів виокремлювати якихось людей. Але безперечні імена, в науці — це Мирослав Попович, сучасний український філософ, а в медицині — Амосов. Із мистецтвом ситуація найсумніша. Останнім часом усі відомі імена пов’язані з напівскандальними ситуаціями — починаючи від літератури і закінчуючи кіно. Вони ламають якісь старі стереотипи, але не створюють нового сенсу. Це заперечення старого з претензією на європейсько-український варіант менталітету.

Ігор МАЛАХОВ, режисер:

— Національна еліта — це дуже тонкий прошарок. Її набагато менше, ніж про неї говориться. Еліта — вона, як правило, незалежна, передусім у фінансовому плані, гуманітарно просунена, тобто яка має уявлення про суспільство, і реально втілює свої цілі. Мало того, у неї повинна бути совість. Я вкладаю в це слово російське значення, яке прийняте серед інтелігентів. Прикро, але таких людей дуже небагато. В медицині, я думаю, Амосов... На жаль, багато людей із творчої сфери перебувають у стані стагнації, навіть ті, хто мав би зайняти елітарне місце. До еліти, я відніс би Андруховича, але він, на жаль, не багатий, а багатство є складовою частиною цього поняття.

Андрій ГОРБАЧИК, кандидат фізико-математичних наук, заступник із науки декана факультету соціології та психології Національного університету імені Тараса Шевченка:

— До національної еліти я б відніс людей, які, по-перше, мають серйозний авторитет у суспільстві, а по-друге, претендують на те, щоб впливати на формування громадської думки і національних інтересів. Передусім, еліта — це інтелектуали: вчені, діячі мистецтва і, в певній мірі, політики. Була еліта в радянській Україні, була еліта дореволюційна. Сьогодні виділити еліту дуже складно, вона перебуває в процесі становлення. Якщо називати конкретні імена, то в науці — це, вже покійні академіки Глушков і Антонов, а також нині живі й здорові академіки Амосов і Патон. У мистецтві, я думаю, Богдан Ступка. Це загальновизнані імена. У політиці, при всій неоднозначності, — це перший президент, Леонід Кравчук. А з молодих політиків сюди я б відніс Пинзеника і Ющенка — вони дуже прагматичні.

Віталій МОРГУЛІС, генеральний директор Асоціації консультаційних фірм України:

— Еліта — це люди, які, й у рамках своєї професійної діяльності, й незалежно від неї, займають позицію не ситуативну, а об’єктивну. А друга риса: загальний інтелект, куди входить, як показник, інтелект професійний. Імена в мистецтві — це безперечно Ада Роговцева і Богдан Ступка. В медицині — це звичайно ж Амосов. У економічній науці — професор Леонід Кестерський.

№228 27.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»