ФОТО ЛЕОНІДА БАККА / «День»

Ось невеликий уривок зі спогадів Льва Разгона, котрий до свого ГУЛАГівського ув’язнення мав доступ до московської еліти. Йдеться про Всесоюзний інститут експериментальної медицини (ВІЕМ): «Його фундатори й керівники вважали, що їм дуже швидко вдасться знайти в людському організмі щось таке, на що можна впливати й подолати старість. Така мета була цілком у дусі часу: мало було «підкорити простір і час», потрібно було підкорити собі все некероване. Це збігалося з бажанням Сталіна, який не міг примиритися з тим, що йому непідвладне. Мало не щотижня віемівці збиралися в особняку Горького й там перед Сталіним й небагатьма іншими, допущеними в цю компанію, розвивали свої думки про надзвичайні перспективи керування людським організмом». Керування не вийшло, Горький помер, Сталін до геронтології охолов, а ВІЕМ зайнявся іншими дослідженнями.

Наш інститут, створений 40 років тому, разом з іншими інститутами геронтології (передусім зі США і Японії), веде планомірну й систематичну облогу проблеми старіння. Є успіхи, є гарячі голови, котрі обіцяють «пігулки довголіття» найближчими роками. Проте надмірний оптимізм навряд чи виправданий. Вихід тривалості життя за еволюційні межі, скоріш за все, можливий (а для експериментальних тварин можливий уже сьогодні). Однак хороше життя можна прожити й без «пігулок довголіття», а от без хліба — не можна. Численні жебракуючі старенькі, повз котрих я щодня йду, прямуючи до свого інституту, не те, щоб зовсім затіняли проблеми довголіття й безсмертя, але відсувають їх на десятий план. Як і те, що серед жебраків немає чоловіків. Їх немає тому, що вони встигли померти — багато хто не дожив до пенсійного віку. Чоловіча надсмертність, обумовлена травмами, алкоголем і криміналом, сформувалась у надрах «зрілого соціалізму» і гранично загострилась у наші дні.

Генеральна Асамблеєю ООН ухвалила провести 1999 року Міжнародний рік літніх людей. Основне завдання Року — сприяти реалізації принципів ООН щодо літніх людей, виконання практичних програм і заходів, спрямованих на соціальний захист людей похилого віку. Ось деякі з обширного переліку цих принципів:

— Літні люди повинні мати доступ до відповідних прийнятних вимог — продовольства, води, житла, одягу й медичного обслуговування;

— Генеральна Асамблея закликає міжнародне співтовариство знайти величезні ресурси, необхідні для вживання заходів у зв’язку зі вступом людства в добу зрілості, яку можна розглядати не лише як демографічне, а також як соціальне, економічне й культурне явище;

— Асамблея закликає до того, щоб політики зосередили увагу й ресурси на реальних можливостях, а не на бажаних, але недосяжних цілях.

У зв’язку з проведенням Міжнародного року літніх людей наш Кабінет Міністрів не так давно затвердив Національний комітет з питань його підготовки та проведення. Гідним людям, котрі ввійшли до нього, бажаю всіляких успіхів. Однак... Разом з колегами я брав участь у розробці президентської програми «Здоров’я літніх людей». Програму давно затверджено й підписано, але ветерани навряд чи про це здогадуються. Причин багато, і вони дуже добре відомі, аби на них зупинятися. Кризова осінь і майбутня зима вже зробили і ще робитимуть свою чорну справу. Крім об’єктивних причин важкого становища пенсіонерів є також суб’єктивні. Багато хто (зокрема й «люди, котрі приймають рішення»), не хочуть зізнатися навіть собі, що в їх поведінці домінує прагматично-цинічний мотив: «Та що в них вкладати гроші, у цих стариків — однаково помруть, а тут діти голодують.» На жаль, голодують і діти.

Критична ситуація вимагає нестандартних рішень. Чемпіон світу Еммануїл Ласкер сказав, що при грі в шахи краще мати поганий план, ніж не мати ніякого. Останніми днями в багатьох виданнях обговорюється пропозиція економіста А.Ємельянова про випуск «спеціальних» грошей на всю суму боргу перед населенням за пенсіями, зарплатами, стипендіями й допомогами. Термін життя другосортних купюр — кілька місяців, а приймати їх магазини зобов’яже рішення уряду. Що ж, економістам видніше. Наскільки мені відомо, три сорти грошей, які відрізняються кольором купюр, перебувають в обігу тільки в Північній Кореї. І хоча приймати «погані» гроші спеціальні магазини зобов’язані, економічного процвітання в країні «чучхе» не спостерігається. Насмілюся запропонувати для обговорення свій план, виходячи з того, що йдеться про варіант, випробуваний соціальними службами багатьох країн.

Спочатку кілька попередніх зауважень. Ефективність допомог, пенсій, доплат тощо при обмежених можливостях держави залежить від їхньої адресності: «кому давати?» і «на які потреби?» У Німеччині, скажімо, добре відомі Wintergeld («зимові гроші»). Ті, хто потребує цих грошей, отримують їх для придбання палива й теплого одягу. Утім, їх можна витратити й на шнапс. Абсолютно надійними в цьому плані є наші дотації на комунальні платежі — одна з небагатьох справді стратегічних форм соціальної допомоги. Останнім часом у різних регіонах з’явилися спроби натуроплати пенсійних боргів (борошно, цукор). Їх роблять або стихійно, за рішенням місцевої влади, або організованіше — в одній чи двох областях за участю Пенсійного фонду. Тим часом, натуроплата — один із наріжних каменів соціальної допомоги у США, країні вельми не бідної. «Food stamp» (продовольчий талон) добре відомий багатьом американцям (і нашим колишнім співвітчизникам зокрема). Такі талони добре зарекомендували себе й у Польщі у кризовий для неї період. Моя пропозиція проста — за рахунок продталонів поступово ліквідувати заборгованість у соціальних виплатах. Вважаю принциповими такі міркування.

1. Талони можуть бути використані тільки на придбання обмеженого переліку продуктів харчування, випущених в Україні в достатній кількості (рослинна олія, цукор, борошно, макарони та крупи). Отже, вони — не гроші й не мають істотних інфляційних потенцій.

2. На талонах указано суму, на яку можна придбати продукти. Вибір продуктів — за їхнім власником. Отже, це не продовольчі картки, які є небезпечними психологічно і відкривають можливості для зловживань.

3. Продталони вигідні виробникам сільгосппродукції (дають змогу сплачувати податки й відрахування натурою), й особам, котрі потребують допомоги (продукти — гарантія виживання). Проти них заперечуватимуть працівники пенсійних і соціальних служб, котрі не схочуть займатися організацією розподілу талонів і пунктів продажу (спецмагазини, відділи у звичайних магазинах, пересувні автокрамниці тощо. Вірогідно, уряд їх зможе «вмовити».

4. Друкувати й видавати талони слід поступово, у кількостях, реально забезпечених наявними продуктами, за умови достатньої кількості пунктів обміну талонів на продукти. Інакше вони стануть пустими фантиками й засобом обману бідних.

5. Талони повинні бути розраховані на багаторазове використання, надруковані з достатнім ступенем захисту, аби виключити фальсифікацію. Цьому сприятиме і їхній низький номінал (1 — 2 гривні, не більше).

6. Істотну допомогу в організації системи Food stamp можуть надати об’єднання ветеранів, інвалідів, багатодітних сімей і Червоний Хрест.

ДОВIДКА «ДНЯ»

Микола Гриценок, начальник управління соціального обслуговування населення та стаціонарних установ Міністерства праці та соціальної політики України, у розмові з кореспондентом «Дня» Віктором ВОРОНЮКОМ зазначив, що на сьогодні в Україні видаються талони так званих безкоштовних обідів лише найбільш незахищеним у соціальному плані громадянам. Як правило, це самотні люди похилого віку з низькими доходами. Понад 500 тисяч громадян нині обслуговуються й на дому. Зокрема, соціальними службами здійснюється закупівля продуктів, ліків, промислових товарів тощо. За даними Міністерства праці та соціальної політики, в поточному році за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів 318 тисяч чоловік отримали й грошову допомогу — 11, 4 млн. грн. (одна особа отримувала в середньому 36 гривень). Щодо безпосередньо натуральної допомоги, то, за словами Миколи Олександровича, її отримали 1,3 мільйона чоловік на суму 38,4 млн. грн.

«Загалом, соціальні установи на сьогодні надають 40 видів різноманітної допомоги найбільш незахищеним громадянам. У разі потреби людям можуть не лише принести харчі, але й, скажімо, обробити присадибну ділянку, заготовити на зиму паливо, прибрати оселю», — підкреслив М. Гриценок. В Україні також діють 277 інтернатів та пансіонатів для людей похилого віку. В них сьогодні утримується понад 46 тисяч громадян. «Є й вільні місця. Зокрема, для більш як 8 тисяч громадян. «Отже, якщо у когось скрутні обставини чи людина відчуває, що їй, як кажуть, немає сили жити, нехай звертається до наших установ. Окрім 4-разового харчування, в інтернаті він отримуватиме й необхідну меддопомогу, одяг, взуття, а також буде мати змогу приймати участь у різних культурних заходах», — зазначили «Дню».

№224 21.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»