Не корч дурня, Америко!

Кореспондент «Дня» зустрівся з головним тренером збірної США Романом ДЕАНДА.

— Коли відверто, чи чекали ви такого розвитку подій? Адже ваша команда вважається однією з найсильніших у світі.

— Щиро кажучи, чекали. Інша справа, що несподіваним для всієї Америки став результат першої матчевої зустрічі в Чикаго, коли мої підопічні поступилися київським борцям — 28:35. Ви тільки чули б, який свист стояв у залі.

— Проте у вашій країні свист — вираження схвалення?

— Це, дивлячись, із якою інтонацією.

— А чому ви підкреслили, що ваші програли тільки київським борцям. Адже на килим виходили представники й інших міст.

— Я здогадуюся про це, але в нашій країні про Україну дуже мало знають і переважно з нею зв’язують враження від поїздки в Київ президента Білла Клінтона. Тож, перепрошую.

— По-моєму, скоріше господарі мають вибачитися за свою негостинність.

— Я не сказав би. І зустріч, і розміщення, і харчування були на найвищому рівні, а те що сталось у спортзалі — це нам потрібно винуватити самих себе. Тому хочу лише добрі слова сказати про наших друзів (я вже можу собі це дозволити) в Україні — мого колегу Михайла Харачуру та президента Асоціації спортивної боротьби Бориса Савлохова.

— Давайте покінчимо з розшаркуванням і повернімося до боротьби. Хто у вас, і хто у нас найбільше сподобався?

— У моїй команді це зробити простіше простого. Єдиним, хто переміг двічі поспіль, був важковаговик, призер чемпіонатів світу Том Еріксон, котрий прийняв естафету в олімпійського чемпіона Брюса Баумгарднера, і з яким американські тренери зв’язують найбільші надії.

А стосовно наших суперників, для мене одкровенням став блискучий виступ на килимі замість вашого титулованого Зазірова у вазі 69 кг, Скобельського, котрий «розірвав», як це не прикро звучить, Кріса Боно й чисто переміг — 10:0 і 11:1. Крім того був, на висоті й Ельбрус Тедеєв. Що не кажіть, а клас залишається класом.

— Як ви розцінюєте шанси української збірної в боротьбі за Кубок світу?

— А що їх розцінювати, з такими чудовими борцями потрібно просто Кубок завойовувати. Ясна річ, просто так його вам ніхто не віддасть — хороші шанси приз отримати й у сильних команд Росії, Ірану, Туреччини, але навіщо тоді виходити на килим, явно віддаючи перемогу суперникам.

— Й останнє. Як мені розповіли: не обійшлося без приємних сюрпризів.

— Я оптиміст, тож звик навіть у прикрощах шукати щось хороше. Отаким позитивним моментом для нас усіх стала поїздка в... Чикаго. Та не до себе на батьківщину, де ми поступилися в першій зустрічі, а на лівий берег Дніпра. У нічний клуб «Чикаго», де трішки відпочили й повеселилися.

— У нас це називається «корчити дурня».

— ...

№195 13.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»