Регіональний контракт: ринок і борг

Після того, як держава відмовилася від практики держзамовлення, регіональний контракт обладміністрації із сільськогосподарськими підприємствами залишився єдиною ланкою, яка зв’язує засіки батьківщини з виробниками продовольства. Одразу скажемо, що це не «обязаловка» минулих років, а цілком ринкова форма взаємовідносин сільгоспвиробника й споживача його продукції. По суті, це вигідна для хліборобів форма кредитування майбутніх польових робіт.

На початку нинішнього року сесія Харківської обласної Ради ухвалила рішення під регіональний контракт надати 9 мільйонів гривень. Вони пішли на купівлю паливно-мастильних матеріалів та запчастин. Одночасно матеріальними ресурсами обласна влада гасила свою заборгованість, яка залишилася від минулого року. За результатами виконання бюджету за перше півріччя сесія ухвалила надати ще 23 мільйони гривень. Це була гарна підмога селянам, вони змогли придбати пальне та запчастини. Можливо, тому нині польові роботи йдуть набагато краще, ніж минулого року.

Але настав час віддавати борги — 36 мільйонів гривень. І тоді господарства здали продукції рослинництва на 21 мільйон гривень, після чого справа далі не рушила.

Заступник начальника облсільгоспуправління і голова постійної депутатської комісії облради Микола Шмаков вважає, що причини потрібно шукати не в недосконалості механізму регіонального контракту, а в утриманській психології керівників КСП. Минулого року закупівельна ціна на соняшник була низькою, господарства зазнали збитків. Щоправда, і соняшник був поганим. Цього року обласна комісія з питань ціноутворення встановила більш справедливу ціну: 370 — 380 гривень за тонну. Проте комерсанти дають від 400 до 450 гривень, і керівники продають насіння їм, не розрахувавшися за регіональним контрактом...

— Це непорядно, — каже Микола Шмаков. — Адже контракт — справа добровільна, крім того, це кредит. Безвідсотковий! Не повертати його, продаючи зерно на сторону — значить залазити в кишеню власному народові.

Жити в борг стає справжнім кредо багатьох керівників сільгосппідприємств. Агропромисловий комплекс — найбільший боржник ДАЕК «Харківобленерго». Зі 120 мільйонів гривень, які заборгували споживачі цьому об’єднанню, 25 мільйонів гривень — за господарствами і цукровими заводами Харківщини, повідомив голова правління «Харківобленерго» Володимир Кривицький. Причому чверть сільгосппідприємств платять справно, навіть наперед, а інші не платять принципово.

— Якщо вже в цукрових заводів немає грошей, то в кого ж вони є? — розводить руками Володимир Кривицький. — Це — позиція. Наприклад, голова одного з колгоспів Кегичівського району вже три роки не платить за електроенергію, спожиту у власному будинку. Точно так само чинить директор сусідньої агрофірми. Але ж не секрет, що голови наших колгоспів не такі вже й бідні.

Примусити споживачів платити — головна турбота енергетиків. З дозволу губернатора Олега Дьоміна, цього року відключили 80 господарств (із 650 споживачів, які входять в агропромисловий комплекс), у тому числі — всі цукрові заводи.

Десятки років голови колгоспів жили, як у пісні: «Пред Родиной вечно в долгу...» І звикли, що борги — річ відносна, яка підлягає прощенню. І чи не все одно, хто прощає, — Москва, Київ або Харків? Не варто дуже хвилюватися, навіть якщо використовують рубильник. Сьогодні всі цукрові заводи знову працюють, не розрахувавшися за старе, інакше сезон переробки буряку вони б не почали.

Нещодавно Голова Верховної Ради Олександр Ткаченко закликав відібрати паливно-мастильні матеріали в армії і віддати їх селу. Йому, мовляв, важко. А кому тепер легко? Цікаво, чи легко тим 25 відсоткам господарств, які платять?

Регіональний контракт сьогодні єдиний реальний економічний важіль. «Контрактним» зерном було надано кредит Печенізькому району для участі райадміністрації в газифікації населених пунктів. У розрахунку на гроші, одержані від реалізації «контрактної» продукції, обласна адміністрація зважилася виступити гарантом під час укладання договору корпорації «Укрсибінкор» з польською фірмою «Бізон» на постачання і складання в Харкові зернозбиральних комбайнів. Якщо господарства не виконають контракту, то розраховуватися з поляками доведеться з обласного бюджету. Ось чому керівників області так непокоїть доля регіонального контракту. І якщо минулого року з «Укрсибінкором» розрахувалися на 93 відсотки, то нині поки що тільки на 40 відсотків. Усі надії на цукор і соняшник.

Звичайно, зводити все до хитрої селянської психології не можна. Сільськогосподарський комплекс Харківщини — суцільний боржник. На нього «наїжджає» не тільки адміністрація, але й Пенсійний фонд, енергетики, комерсанти. Якщо продати всю продукцію рослинництва, одержану цього року, не залишаючи собі ні зернятка, то можна виручити 240 мільйонів гривень. А загальна заборгованість — 480 мільйонів.

Нещодавно харківський губернатор Олег Дьомін надіслав у райсільгоспуправління листа, в якому визначив порядок розрахунків господарств за борги. Особливе місце займають у ньому теми держрезерву, бюджету, регіонального контракту і регіональних економічних програм. Крім того, потрібно чекати звернення облдержадміністрації до комерсантів, у якому буде настійно рекомендовано реструктуризувати борги сільгоспвиробників терміном на три роки. Ураховуючи фінансову кризу, що розвивається, не треба особливо розраховувати на успіх таких прохань. Окрім того, комерсанти не можуть не враховувати звичку сільгоспкерівників жити у вічному боргу.

Харків

№192 08.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»