Осінній марафон наближається до фінішу
Жарка політична осінь Азербайджану наближається до свого піку — 11 жовтня близько 5 млн. азербайджанських виборців визначатимуться, з яким президентом вони мають жити майбутні п’ять років. Усі населені пункти республіки прикрашено портретами претендентів на вищий державний пост, на телебаченні й газетних шпальтах висловлюються різні варіанти розвитку подій.
Разом із тим всі спостерігачі сходяться на думці, що нинішні вибори проходять у дещо бляклій обстановці. Звичайно, боротьби більше ніж досить, однак не на передвиборному, а на навколопередвиборному тлі. У зв’язку із виборами різко активізувалася так звана радикальна опозиція, до якої входять багато відомих політичних діячів, що побували вже на важливих керівних постах. Майже щотижня під прапорами цих сил, де особливо виділяється керований екс-президентом Ельчибеєм Народний фронт, виходять на вулиці десятки тисяч людей. Але у зв’язку з тим, що, побоюючись фальсифікації підсумків виборів, ці сили відмовилися в них брати участь, вони ніби виходять за межі безпосередньо передвиборного марафону. Хоча останні тижні показали, що в Азербайджані складається досить цікава форма боротьби — владі не до того, щоб змагатися з конкурентами, які беруть участь у виборах — кинуто всі сили на боротьбу з радикальною опозицією, щодня на державному телебаченні годинами жорстко критикуються мітинги, вуличні ходи, організовані нею.
А тим часом легальні конкуренти Гейдара Алієва вельми успішно використовують таку абстрагованість влади. Для них створено в цілому непогані умови для передвиборної агітації. ЦВК виділив їм — правда, невеликі ($15 тис.) — але все-таки кошти, а найголовніше — вони мають щотижня цілу годину прямого ефіру на державному телебаченні. З п’яти суперників діючого президента Алієва всерйоз сприймаються двоє — лідер Партії національної незалежності Ельчибар Мамедов і лідер Партії вільний Азербайджан Нізамі Сулейманов. По суті, обидва ці кандидати ведуть дуже тонку гру, лавіруючи між правлячим президентом і радикальною опозицією. До першого вони завжди ставилися лояльно, не раз підтримували його, та й зараз їм би не хотілося псувати відносини з Алієвим — і тому особистих випадів проти нього вони не припускаються. З іншого боку, ці кандидати не вважають за потрібне відмежовуватися й від бойкотуючої вибори опозиції, яка у вирішальний день може їм дуже знадобитися. А поки проводяться різні соціологічні опитування — амплітуда коливання думок майже завжди залежить від конкретного замовника «опитування». Та все ж неухильно найпопулярнішим політиком залишається Гейдар Алієв. Його твердий електорат коливається в проміжку 30—40%. А максимум, на що можуть сподіватися інші кандидати, — це 15—20%. Але для перемоги після першого ж туру Алієву необхідно набрати 2/3 усіх голосів, що зробити буде нелегко, та й сам президент навряд чи готовий до другого туру — він і вся його команда рішуче настроєні на перемогу з першого разу. Адже фактично сама наявність другого туру, якщо він відбудеться, незалежно від його результатів усіма розцінюватиметься як поразка правлячого президента.
Баку
№186 30.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
