У кожного кредитора є свій кредитор,
В ОЧІКУВАННІ «СИГНАЛУ»
Загальний обсяг українського внутрішнього боргу, хоч і значний, але, за міжнародними мірками, аж ніяк не катастрофічний. Головна проблема — в його короткотерміновості. Вже найближчими кількома місяцями Мінфіну необхідно виплатити до 30% боргу, причому обсяг щомісячних виплат останнім часом впритул наблизився до стовідсоткової межі бюджетних надходжень. Так що майбутнє українського фінансового ринку значною мірою залежить від того, чи погодяться інвестори, як українські, так і зарубіжні, відстрочити повернення їм боргів.
Важко прогнозувати, про яку відстрочку боргів може йтися. Навряд чи наша влада виявиться такою ж амбітною, як російська, що розраховує на 7–20-річну відстрочку. Український уряд теж хотів би реструктурувати частину своїх боргів, що перебувають у компетенції Міністерства фінансів. Про це ще місяць тому заявив голова правління НБУ Віктор Ющенко. Він зазначив, що така реструктуризація могла б бути застосованою до позики, отриманої урядом від японської компанії Nomura в серпні 1997 року обсягом $396 млн. На початку другої декади серпня в рахунок погашення цієї позики Україна повинна виплатити $450 млн.
Ще 2 тижні тому весь фінансовий ринок України з трепетом завмирав від повідомлень про російський рубль, який падав, однак сьогодні він, чекаючи позитивних відгуків від МВФ, поступово падає сам. Минулого тижня голова НБУ В. Ющенко повідомив, що за перші 9 днів липня обсяг виходу нерезидентів з ринку становив майже $130 млн., що вдвічі більше, ніж за відповідний період минулого місяця. Саме ця обставина стала основною причиною прискореної девальвації гривні в липні. В результаті обсяг інтервенції НБУ на валютному ринку з 1 по 13 липня збільшився вшестеро: з $25 млн. минулого місяця до $150 млн. — поточного.
Зазначимо, «спланована» девальвація гривні за даних умов є навряд чи не єдиною можливістю запобігти обвальному краху фінансового ринку. Однак так триватиме тільки доти, поки в НБУ зберігатимуться «достатні» валютні резерви. В яких цифрах виражається ця достатність, ми сказати не можемо, оскільки це, певно, є «комерційною таємницею» НБУ: В. Ющенко ухилився від відповіді на запитання, який рівень валових валютних резервів НБУ вважає критичним. Дійсно, як тільки валютні резерви сягнуть небезпечної межі, спланована девальвація плавно переросте в інфляцію, що прогнозується, «премію» від якої отримають найобізнаніші гравці.
Скорочення валютних резервів НБУ — це абсолютно певна ознака інфляції, що наближається. Крім того, цей факт сам собою здатен серйозно налякати й без того насторожених інвесторів, оскільки валютні резерви НБУ служать гарантією поворотності для ввезених в країну доларів. Саме тому західні (а услід за ними — і японські) аналітики вирішили змінити інвестиційний рейтинг для України. Черговим приводом для переоцінки спроможності країни розраховуватися за свої борги стане погашення вже згаданих вище кредитів японській фірмі. А це, в свою чергу, залежить від «активної демонстрації Україною ефективного руху до ухвалення програми розширеного фінансування EFF» (В. Ющенко).
Утім, сигналу від МВФ чекають не тільки аналітики рейтингового агентства. Їх ще чекають «чотири інвестори», котрі погодилися надати уряду 1350 млн. доларів, а також учасники українського фінансового ринку, змушені вирішувати, що робити з поки що конвертованою гривнею та з держоблігаціями, які ще погашаються. Тим часом, керівництво МВФ само чекає позитивної відповіді від власного кредитора, а тому рішення про надання фінансової допомоги залежить не тільки від готовності до цього уряду-позичальника.
УМОВИ ДЛЯ МВФ
Екстрена допомога з боку Міжнародного валютного фонду Індонезії, Таїланду, Республіці Корея (загальний обсяг зобов’язань — до $110 млрд.) помітно виснажили його валютні резерви. До такої міри, що тепер реальне перерахування Росії оголошеного кредиту в $12,5 млрд. (при загальній сумі допомоги в $22 млрд. 600 млн. протягом 2-3 років) може виявитися під питанням, якщо касу МВФ не буде своєчасно поповнено.
Британський тижневик «Economist» у номері за 17 липня пише: «Конгрес США вже протягом багатьох місяців відмовляє адміністрації президента Клінтона в збільшенні американського внеску до Міжнародного валютного фонду». Так що керівники МВФ аж ніяк не перебільшують, коли кажуть, що після фінансової кризи в Азії сейфи фонду порожні. Справа в тому, що цього разу на рахунках МВФ не виявилося досить коштів готівкою й довелося ввести в дію надзвичайні кредитні лінії, які фінансують 11 найбагатших країн світу. До них не зверталися з 1978 року. Нагадаємо, рішення про підвищення статутного капіталу МВФ на 45% (з $199 до $288 млрд.) було ухвалено ще в лютому. Будучи основним пайовиком, найбільшу суму має внести США — $18 млрд. Із них $14,5 мільярда призначено на безпосереднє поповнення капіталу МВФ і 3,5 мільярда — на формування фонду екстреної допомоги. Американські конгресмени вважають, що готовність МВФ завжди прийти на допомогу країнам, які потерпають від фінансової кризи, привчає їхні уряди до безвідповідальності й необачності.
