Андрій Курков як двигун літературного життя
Дійсно, в чому невгомонного вигадника Куркова не запідозриш, то це в дріб’язковому егоїзмі. Відкривши спільно з видавництвом «Альтерпресс» серію перекладів сучасних українських письменників на мову міжнародного спілкування (англійську) збіркою власних новел і чесно, хоч і трохи кокетливо, зізнаючись у відсутності скромності, удачливий молодий прозаїк обіцяє продовжити її вже найближчим часом покетбуками оповідань одеситки Світлани Ільницької та киянина Олеся Ульяненка. Про це Андрій Курков заявив на презентації «Дипломатичного клубу» при Спілці письменників України. Формально цей клуб існує вже два роки, але, мабуть, тільки ініціативний Курков доб’ється його регулярної діяльності. Принаймні досвід створеного за його завзяття літературного клубу при музеї М. Булгакова свідчить, що з кожним засіданням там стає все багатолюдніше і цікавіше.
На останньому репрезентувалися нові книги харківського видавництва «Фолио» і роман подружжя київських фантастів Марини та Сергія Дяченків «Печера». Спілкування, за яке ратує Андрій Курков, було ароматним і міцним, як і поданий до нього чай. У цитаделі Спілки письменників на Банковій все відбувалося більш церемонно і офіціозніше, хоча до суто літературної страви (все того ж «Нічного візиту» Андрія Куркова) було подано непоганий художній гарнір у вигляді танцівнці Оксани Кузьменко і гітариста Валерія Петренка, у супроводі традиційного для «письменницького клубу» асортименту міцних напоїв.
