Акціонування як метод реабілітації

Завершальним етапом багаторічної співпраці американських та українських спеціалістів у рамках програми «Чисте вугілля» стала конференція «Можливості модернізації українських вугільних електростанцій». Програму було започатковано 1990 року внаслідок угоди між Міненерго України та Департаментом енергетики США. Її фінансування взяла на себе американська сторона.
Хоча потенціал електроенергетики України дозволяє забезпечити виробництво електроенергії (на душу населення) на рівні промислово розвинених країн Європи, на сьогодні до цього ще далеко: 80% енергоблоків відпрацювали розрахований ресурс і вимагають реабілітації. Крім того, введені в експлуатацію 30—40 років тому, електростанції не відповідають сучасним вимогам як за витратами енергоресурсів, так і за екологічними показниками. В той же час неплатежі за вироблену електро- й теплоенергію не дозволяють здійснювати реконструкцію застарілих потужностей.

В Україні створено різноманітні технології спалювання єдиного енергоносія, запасів якого у нас достатньо, — низькоякісного вугілля з великим вмістом сірки (близько 3,5%) та попелу (до 40—45%). Особливо перспективними для вітчизняної електроенергетики є технології без використання нафти та газу, а також спалювання високозольних відходів вугілля й антрацитів.
Помітним етапом співпраці українських та американських спеціалістів у галузі енергетики став пакет спільних технічних пропозицій щодо модернізації Луганської ТЕС. Американські фірми підготували техніко-економічне обгрунтування й подали його до Світового банку для отримання кредиту під цей проект.

Однак учасники конференції від української сторони зазначили, що залучення інвестицій у формі кредитів не вважається вигідним і може використовуватися лише для реалізації пілотних проектів. Перевага віддавалася акціонуванню з подальшим продажем акцій. Загалом було запропоновано проекти реабілітації 12 електростанцій.
Одним з організаторів конференції була Науково-технічна спілка енергетиків та електриків, яка, попри авторитет в урядових колах, світове визнання, напрацьовані зв’язки з законодавчою владою, може бути виселена з приміщення на Хрещатику, яке займає протягом останніх 30 років.

— Окрім колосальної роботи, що стосується навіть енергетичної політики держави, — говорить голова виконкому спілки Олександр Дупак, — доводиться займатися проблемами власного виживання, адже нам не продовжують термін оренди кімнат, хоча спілка має на це переважне право порівняно з іншими.

Гірко буде, коли спілка з 125-річною історією, яка багато робить для держави, виявиться цій державі непотрібною.