САМАЯ Т.: "У дитинстві я мріяла бути міліціонером"
САМАЯ Т. - це сама я Тетяна. Можливо, в українській естраді найнезалежніша - від кон'юнктури й сліпого потурання моді - співачка. Вона вважає, що наразі реалізувала себе лише відсотків на тридцять і мріє про своєрідний "інститут Самаї Т.", який допоможе не тільки їй, але й однодумцям віддати сповна свій талант людям.
- Я народилася в Києві. Батьки - службовці, дуже сприйнятливі до музики від природи люди. Отже, в моє життя відразу ввійшли музична школа за класом фортепіано, гуртки, ансамблі, навіть танцювальні колективи. Дитинство було цікаве. Я не любила сидіти вдома, натомість полюбляла всілякі мандрівки, відпочивала в туристичних таборах, співала в хорі при музичній школі...
- Ваш перший конкурс?
- Як соліста на Всесоюзному конкурсі в Москві 1987 року я стала дипломантом і лауреатом, але того часу я не надавала цьому особливого значення. Незабаром поступила до музичного естрадно-циркового училища, оминувши "народну артистку". В нас в училищі ходив жарт: І курс - народна артистка, ІІ - заслужена, ІІІ - просто артистка, ІV - студентка-випускниця. Мене відразу було зараховано на другий курс.
- Багато хто з дитинства вже мріє про естраду. А про що мріяли ви?
- З дитинства я прагнула справедливості. Довгий час мріяла бути міліціонером, адвокатом...
З 1986 року почала працювати в Театрі естради, ще коли була студенткою. Потім перейшла до Київського "Мюзик холу" - ми виступали в нічних клубах, котрим я віддала п'ять років свого життя. В "Mюзик холі" працювала разом з Таїсією Повалій, Ігорем Демаріним, Ірою Шведовою, Наталею Рожковою.
- Хто займається вашим іміджем?
- Стиліст Світлана Ларюкова. Є одне плаття від модельєра Сарафанова, а шанувальниці подарували мені сукню від Версаче й від Армані.
- Чи є в Україні зараз шоу-бізнес?
- У нас немає шоу-бізнесу. Покажіть мені хоча б одного шоу-бізнесмена, в якого є капітал, і він може "розкрутити" будь-кого. В нас усі жебрають, шоу-бізнес у зародковому стані. Швидше, це шоу-манія - виставлятися одне перед одним. Усі живуть за рахунок меценатів.
- Яким видом спорту ви займаєтесь?
- Маю свій режим дня. Через деякі травми були великі проблеми зі хребтом. Перший раз я була травмована під час зйомок фільму "Циганка Аза". Каскадерські санчата, що летіли з великої гірки, гепнулися мені на спину. Друга травма - на заняттях з акробатики в училищі. Третьої зазнала під час гастролей. Завдяки обливанням і добрим людям, котрі виявилися поруч, я зараз є практично здоровою.
-А яка ваша улюблена телепередача?
- "Шоу довгоносиків". Там працюють люди, яких я люблю й знаю. Також мені подобається розмовляти з Анжелікою Рудницькою - ведучою "Території А". Коли немає журналістів, камер, вона складає враження розумної, тонкої людини. Але я не дивлюсь "ICТV" саме через "Територію А".
- Чи є у вас комплекси?
- Комплекс недооцінки.
-Яке ваше улюблене заняття?
- Збиратися з друзями в компанії, але це - не тусовки.
- Що ви любите читати?
- Не маю на увазі чогось конкретного. Люблю читати Ашо, Крижанівську, Махат, але детективів - не люблю.
- Як ви вважаєте, чи є в Україні якась музична група, що її можна було б представити за кордоном?
- Я дуже поважаю групу "Грін грей", оскільки вона має своє обличчя.
- Чи маєте якісь дивацтва щодо їжі?
- У 23 роки я кинула їсти м'ясо, коли побачила на телебаченні програму про різницю. Там працюють божевільні люди, вони відбили в мене будь-яке бажання їсти м'ясо.
-Яка ваша улюблена чотиринога істота?
- Кіт. Він незалежний, як і я.
- Про що ви мрієте?
- Як сказав один філософ, "Людина знає, як і що робити, але не має цього щастя через тупість інших, котрі заважають їй". Я хочу, щоб якнайменше було таких перешкод.
