Почому місця в партійних списках?
Новій виборчій кампанії ще не дано офіційного старту, хоча з учорашнього дня, за новим законом, почався відлік 170 днів, наданих партіям для підготовки до виборів.
Проте фактично всі партії та об'єднання вже почали активну роботу на цій ниві. Відразу чотири з'їзди відкриваються сьогодні: КПУ, Прогресивної соціалістичної партії, партії "Реформи й порядок", Конгресу українських націоналістів.
Серед багатьох питань, що їх слід вирішити, одним з найважливіших є пошук джерел фінансування. Це постійна тема для скандалів у всьому світі. Однак є принципова різниця між "їхніми" й "нашими" виборами. Річ у тому, що політичні системи більшості країн Заходу побудовано таким чином, що, голосуючи за певну партію на парламентських виборах, виборець фактично голосує за майбутній уряд. Меценати вже мали змогу побачити партії в ділі - і як правлячі, і як опозиційні. Тож кошти вони дають під партійну передвиборну програму.
А наші уряди виникають нізвідки й зникають у нікуди, й загалом існування урядів в Україні не має найменшого зв'язку з виборами до Верховної Ради та президентськими. Приміром, НДП, представникам якої сьогодні фактично належить влада, загалом не брали участі в минулих виборах. Крім того, майбутні вибори - перші, в яких партії братимуть безпосередню участь. Тож ні їхні програми, ні практика (за малим винятком) не матимуть для грошедавця вирішального значення.
"Грошові мішки" можуть погодитися допомогти партії практично лише за особисту участь у партійному списку. При цьому реальний торг може відбуватися винятково за так звані "прохідні" місця, що їх посідають перші дев'ять осіб з партійного списку тоді, коли партія набирає 4% голосів і долає таким чином законодавчий бар'єр. Ясна річ, партія може набрати й більший відсоток, але потенційні фінансувальники навряд чи захочуть ризикувати й ставити своїх людей на місця без гарантії.
Виходячи з того, що до прохідної дев'ятки партіям потрібно ввести своїх лідерів, відомих людей і просто тих, хто спроможний працювати у Верховній Раді, партія може "продати" лише 3 - 4 місця. Сума, за яку можна "продати" місце становить біля 500 тис. доларів. До речі, приблизно стільки ж може коштувати й мажоритарний округ (залежно від місцевості). При цьому й у першому, й у другому випадкові результати не гарантовано, проте, потрапивши в партійний список, кандидат не має "головного болю" з виборцями й навіть може не брати участі у виборчій кампанії.
Переважна більшість партій і блоків мають рівне становище з точки зору потенційного грошедавця. Втім, є невеличка група "особливих", чиє становище визначається довжиною прохідної частини списку. Передусім, це Компартія - їй, зважаючи на масову підтримку та славу, скоріш за все, вистачить офіційного фінансування. Більшу частину агітаційної роботи за комуністів безкоштовно виконає місцева влада. Щоправда, прохідна частина списку КПУ (за різними оцінками комуністи, пересічно, можуть узяти близько 30% голосів) становить близько 70 осіб, де, маючи бажання, можна легко заховати кількох Сав Морозових, коли такі знайдуться. При цьому суми, які будуть готові викласти підприємці-ренегати, неможливо оцінити, зважаючи на 100-відсоткову гарантію прохідності списку. Втім, тут є одне "але": "засвітившись" з особливо небезпечними для влади лівими, меценати ризикують не лише своїм авторитетом, а й, передусім, спокійним життям і капіталами - немає такої фірми, яку влада, якщо схоче, не зможе розорити.
Друга партія - НРУ. Сам Чорновіл на запитання кореспондента "Дня" про можливий продаж місць у списку заявив, що Рух нічого продавати не збирається, а фінансуватиме свою кампанію з офіційних джерел, залучаючи також гроші громадян при збиранні підписів для реєстрації. Щоправда, слова лідера НРУ можна взяти під сумнів. Особливо, уявивши собі німу сцену, коли нещасний збирач, отримавши від людини довгоочікуваний підпис, набирається нахабства і, заплющивши очі від страху, просить у своєї жертви гривню для партійної каси. Відзначимо, що передбачити результати Руху вельми важко, з урахуванням неспокійного характеру його лідера й безперервних хитань партійної лінії. Й усе ж таки, можна прогнозувати, що прохідна частина списку НРУ матиме не менше 20 місць. Враховуючи підвищену, хоча й не безкорисливу, любов рухівських лідерів до акторів та футболістів, грошовитим людям можуть надати приблизно 7 - 8 місця. При цьому, з огляду на велику боротьбу за ці місця, їхня вартість може становити ті ж самі 500, а то й більше, тисяч доларів.
Особливе становище в НДП. Позаяк подолання бар'єру їй не гарантовано (з огляду на незнищенне уявлення про партію влади й комсомольський талант робити все якнайгірше), партія навряд чи включатиме в прохідну частину списку грошедавців. Передусім, це пов'язано зі значною кількістю чиновницьких "зірок" у партії, котрі, маючи шанси пройти в мажоритарних округах, напевне схочуть підстрахуватись у списку. Крім того, члени НДП, які потрапляють у прохідну частину, й так люди не бідні й мають можливості для того, щоб "організувати" фінанси. Нарешті, не виключено, що меценати просто даватимуть гроші, розраховуючи на збереження нинішньої прихильності "партії влади" до тих чи інших підприємств, не вимагаючи особистої участі у списку.
Остання, "особлива", партія - це "Громада". Її фінансові ресурси дають змогу поставити в списки лише "своїх". Однак, мають рацію ті, хто звертає увагу на той факт, що фінанси "Громади" можуть надходити лише з обігових коштів ЄЕСУ. Цілком очевидно, що це невигідно для корпорації та й для самої "Громади", яка з часом матиме змогу "витягати зі справи" дедалі менше коштів.
На закінчення: продаж місць у списку - передусім проблема партії чи блоку й має вельми далеку дотичність до моралі. Діставши гроші й подолавши бар'єр, партія дістає в "навантаження" кілька "не дуже партійних" депутатів, котрі можуть постійно дискредитувати партію, зменшуючи її шанси на наступних виборах. Тут усе залежить від розбірливості й "нюху" партійного керівництва.
