Теплиця для банкіра
Антимонопольний комітет України дав згоду на заснування в Києві акціонерного комерційного банку "Кредитанштальт Україна", засновниками якого є один з найбільш великих австрійських банків Greditanstalt, його дочірні компанії - Euroventures і Olag Holding, а також український АППБ "Аваль". Частку української сторони в статутному фонді нового банку, яка становить 10 млн. екю - 12,5% - можна назвати символічною. А через три роки після отримання першої ліцензії на проведення банківських операцій в Україні австрійські засновники, швидше за все викуплять частку в статутному фонді, яка належить "Авалю", і тоді банк буде цілком іноземним.
Днями стало відомо, що німецький Dresden Bank і французький банк Nationale de Paris мають намір створити в Україні спільний банк з 100%-им іноземним капіталом.
Сьогодні в Україні діють чотири банки з 100%-им іноземним капіталом й 14 банків, створених за участю іноземного капіталу. Близько десяти установ перебуває зараз на реєстрації в НБУ.
З цього приводу голова ради Асоціації українських банків, голова правління банку "Ажіо" Станіслав Аржевітін зазначив на прес-конференції: "Іноземні банки на український ринок треба допускати обережніше". А то, мовляв, що виходить - наші установи ростуть, поетапно нарощуючи статутні фонди, а банки з багатих країн відкривають зразу ж зі статутним фондом у 10 млн. екю. Станіслав Аржевітін пропонує працювати за принципом взаємовідкриття: якщо в Україні відкривають банк або представництво іншої держави, то нам треба відкривати аналогічну українську установу. Або, на його думку, варто взагалі обмежити діяльність іноземних банків й представництв консультуванням, веденням операцій виключно для своїх держав, ввести інші суворі обмеження, зокрема, зі скуповування цінних паперів.
Частка іноземного капіталу в сукупному статутному капіталі українських банків становить 6%. Всього у нас зараз діє 188 з 233 зареєстрованих банків. Переважно це невеликі й недостатньо капіталізовані установи, загальний капітал яких не перевищує капіталу малого німецького банку. Відомо, що останніми роками природний процес банкрутств слабких банків штучно затримувався, що не сприяло зміцненню банківського сектора. Чи слід за цих умов українським банкірам побоюватися іноземної конкуренції? Питання явно риторичне. Інша річ, чи варто нашій владі й Нацбанкові створювати для вітчизняного банківського капіталу тепличні умови. Тут, мабуть, є плюси й мінуси.
