Виробники цукру виживуть, а споживачі?
Постановою уряду про регулювання ринку цукру цукор, вироблений з буряків цьогорічного врожаю, матиме мінімальну оптово-відпускну ціну 1,19 тис. грн. за тонну. Це майже удвічі дорожче за ціну цього продукту на Лондонській товарній біржі й у стільки ж дорожче за сьогоднішню українську "базарну" роздрібну ціну. Уже нині це рішення може сприяти підвищенню цін "стратегічного" продукту на внутрішньому ринку, особливо в сезон бурхливого домашнього консервування - навіть попри нереалізовані запаси цукру, які, за оцінками експертів, сягають 800 тис. тонн. А вже з осені матимемо, з урахуванням роздрібних націнок, цукор мінімальною вартістю 1,5 грн. за 1 кілограм. Отже, якщо маєте змогу, поспішайте зробити запаси.
Згаданою постановою Кабмін зробив вибір між виробником цукру і споживачем на користь першого. Не секрет, що з 194 українських цукрозаводів половина є стабільно збитковою, а введення з 15 травня Росією 25% імпортного мита на цукор разом із 10% ПДВ, запровадженого раніше, перетворюють наш товар на неконкурентоспроможний на російському ринку. Вже нині тут простежуються негативні тенденції: за 1-й квартал поточного року до Росії експортовано цукру на $61,5 млн., тоді як за аналогічний період минулого року - на $156,8 млн. Традиційно Росія є головним (до 90%) імпортером українського цукру і, якщо не вдасться домовитися про квоти на безмитне ввезення на її територію певних обсягів нашого цукру, ми можемо зовсім утратити цей ринок.
Один із пунктів урядової постанови, який обмежує внутрішнє споживання 1,5 млн. т цукру, видається зайвим: навіть за поміркованих цін 1996 р. в Україні було спожито близько 1,3 млн. т - через низьку купівельну спроможність населення. А із зрозумілих причин уже поточного року внутрішній споживач з'їсть ще менше.
