Леонід Черновецький: "В органах державної влади бракує людей із фантазією"

З перервою у декілька тижнів державні справи розпочали люди, котрі керували двома найбільшими в Україні акціонерними банками. Про плюси і мінуси цієї метаморфози розмірковує президент концерну ПРАВЕКС Леонід Черновецький.

- Незадовго до вашого призначення позаштатним радником Президента було призначено віце-прем'єром з питань реформ іншого банкіра - Сергія Тігіпка. І одразу заговорили про те, що Приватбанк активізує свою діяльність через те, що напряму було відкрито шлях до стосунків з урядом. Що обіцяє ваше призначення ПРАВЕКС-банкові?

- Я не знаю, чи буде Приватбанк мати якісь дивіденди. Чесно кажучи, зі своєї політичної діяльності я нічого для комерції не отримав. Гадаю, що і Тігіпку це складно буде зробити. Політична, державна робота дуже відволікає від комерційної діяльності. За кожним великим бізнесом стоїть ідеологія одного-єдиного бізнесмена. І якщо вона втрачає свого генератора, на зміну їй приходять інші ідеології. І тоді питання можна поставити навпаки: що може бізнес утратити? В умовах ринку можуть бути дуже великі збитки, хоча можливі і надбання.

- Безумовно, тепер на бізнес ви витрачаєте менше енергії і часу. Але це компенсується іміджем державної людини, це відкриває нові перспективи.

- Так, з іншого боку, мій бізнес щось отримує. Збитки ще не настільки великі, щоб виникали якісь проблеми. У принципі, мені хотілося б більше уваги приділяти своєму бізнесові. Але, на жаль, час такий, що всі ми маємо бути на барикадах.

- Які завдання ви ставите перед собою, починаючи нову роботу?

- Передусім, я прагну до того, щоб реалізувати практичний досвід, котрий набув за час роботи в бізнесі, оскільки небагато структур масштабу ПРАВЕКСу народилося і розвивалося разом з вільною Україною. Вважаю, що мені вдалося акумулювати значний досвід роботи комерційних структур у перехідному періоді. Для держави дуже важливо, щоб експертами з питань політичного та економічного будівництва виступали люди з таким досвідом. У міру того, як зростав концерн, мені дедалі більше доводилося бути так званим радником, тобто тією чи іншою мірою я був потрібен суспільству. Чи то я виступав у пресі з якогось важливого економічного питання, чи то давав оцінку черговій постанові уряду, чи то вів приватні бесіди з політиками або великими урядовцями. Тож поступово, у міру зростання бізнесу, я відривався від нього і дедалі більше займався політикою. Масштаби мого бізнесу вимагали участі в державній розбудові. Таким чином я підійшов до рішення балотуватися в депутати. А потім вирішив, якщо трапиться можливість, займатися політикою на максимально високому рівні. Ні про яку самостійну роль у державній розбудові мова, звісно, не йде, тому що я був і залишаюсь людиною з бізнесу та комерції. Більше того - представником комерційної ідеології.

- Ваша кар'єра багато в чому символічна: вона підтверджує думку, що, будучи фахівцем, можна добитися успіху. Коли були викладачем у вузі, ви мріяли про такий успіх?

- Я завжди мріяв про кар'єру. І коли служив у Радянській Армії, і коли був студентом, а потім - аспірантом. За натурою я - кар'єрист. Для мене це дуже давно вирішене питання. Кар'єрист у тому сенсі, що я прагнув до того, щоб максимально реалізувати себе. Наприклад, працювати без відпусток, вихідних і свят.

- Сьогодні багато говорять про дніпропетровський клан, що пребуває при владі. Гадаю, що президент будь-якої країни вправі сам вирішувати, з ким йому працювати - з односельцями, однополчанами чи іншими знайомими. У будь-якій країні державний діяч № 1 набирає до найближчого оточення людей, котрих добре знає. А звідки вони, це не проблема. Проблема полягає в підборі й розстановці кадрів. І якщо люди з оточення першої особи проживали з ним в одному місті чи перебували в одній партії, це не так принципово.

- Якщо ви вважаєтесь позаштатним радником, то які саме поради можете давати?

- Головна моя державна діяльність - це все ж таки депутатство. З усіх посад я особливо ціную ту, котру мені довірили виборці. Мої поради можуть бути корисними, оскільки я досконало розбираюсь у механізмах комерції і в усьому, що з цим пов'язано, адже я відчув це на собі. Крім того, я кандидат наук і колишній прокурорський працівник, тому можу глибоко розбиратися в тому, як діють наші закони.

- У зв'язку з цим, чи можна говорити про те, що в майбутньому, після закінчення терміну депутатських повноважень, ви будете претендувати на пост у якомусь міністерстві?

- Я відповім таким чином. Є люди, котрі мріють стати молодими, почати життя заново. Такі люди наперед усе знають. Я ж кожен день проживаю з цікавістю і ніколи б не захотів починати життя спочатку, бо мені дуже цікаво, що буде попереду. Зовсім не уявляю себе в якійсь остаточній ролі. Ким буду? На це запитання для себе особисто я ще не відповів. Мені хотілося б присвятити себе багатьом активним видам діяльності. Цікаво було б писати закони, займатися різним бізнесом. Хотілося б спробувати буквально все. Гадаю, що в органах державної влади не вистачає саме підприємливих і досвідчених людей. І найголовніше, людей із фантазією. Сьогодні потрібно створювати чітко діючі структури - підприємства, організації, установи. Кожен має займатися своєю справою. Це дуже близько до організації бізнесу. Так само, як великий бізнес функціонує чіткіше, коли він упорядкований, - держава може працювати як годинник, коли його діяльність обумовлена логічними, зваженими законами і коли органи, через котрі держава діє, чітко організовані.

Інтерв'ю взяв Андрій МОСІЄНКО