Олександр Черненко: Вони можуть зайти далі, ніж Кучма

Генеральною репетицією до наступних парламентських виборів, швидше за все, стане грядуща боротьба за місцеві ради. Ось тільки з датою парламентарі все не визначаться. На сьогодні в Раді зареєстровані аж три постанови. Депутати Володимир Каплієнко та Геннадій Задирко (обидва — позафракційні) пропонують провести вибори влітку, 27 червня, Оксана Білозір — 26 вересня. І, нарешті, регіонал Валерій Коновалюк днями видав законопроект №6203 з пропозицією вибирати місцеві влади 7 листопада нинішнього року. Автор законопроекту також пропонує змінити систему виборів — з пропорційної на мажоритарну. Шанси на прийняття свого дітища Валерій Ілліч оцінює «дуже високо, бо його готували фахівці».

Більше того, своєю впевненістю Коновалюк заразив і деякі ЗМІ. Багато видань уже сприйняли цю дату як константу. Але насправді тут ще потрібно розібратися — це політика партії чи окремо взятого депутата, який вирішив попіаритися на проведенні місцевих виборів. Офіційної реакції спікерів Партії регіонів щодо цього ми ще не чули. Схоже, партія влади поки що лише розмірковує, в чому її інтерес на цих виборах.

Голова Комітету виборців України Олександр Черненко переконаний, що чим раніше пройдуть вибори до місцевих рад, тим краще. Кожен день перебування у владі мерів та депутатів місцевих рад понад відведеного терміну є прямим порушенням Конституції.

— Якщо ініціатива Коновалюка буде підтримана, то вибори хоча б пройдуть цього року, а не наступного. А щодо переходу на мажоритарну систему, то в принципі це більш-менш виправдано, бо пропорційна система в цілому показала, що місцеві ради взагалі стали відірваними від народу і місцевих громад. В експертному середовищі це лише вітається. Але в мене існують великі сумніви в тому, що «регіонали» підтримають ініціативу свого депутата. Їм зараз вибори невигідні.

— Тобто вибори взагалі можуть не відбутися?!

— Так, є вагомі підстави для таких прогнозів. Найближчого року так точно.

— Зараз знову заговорили про можливість восени провести вибори мера Києва. Причому, в два тури.

— Поки що це лише розмови. Нині правових підстав для перевиборів у Києві немає. Це потрібно знову змінювати закон про столицю, створювати слідчу комісію. Поки не зареєстрований проект відповідної постанови, говорити про це рано. Хоча в нас все можливо.

— Конституційний суд почав розгляд справи про формування нової коаліції. Які, на ваш погляд, перспективи цієї справи?

— Моя позиція як експерта і як людини, яка читає Конституцію, така: рішення про зміну регламенту не було конституційним, але що скаже суд, я знати не можу. Тим більше, є політичні заяви Яценюка. Йому вже відомо, що КС підтримає ці зміни і не знайде там прямого порушення.

— Але прогноз Яценюка виглядає досить логічним, наш КС зазвичай працює кон’юнктурно.

— Не завжди, але, справді, прецеденти були. Мій прогноз — КС дасть «половинчасту» відповідь, яка ні до чого не зобов’язує.

— Що зміниться після винесення вердикту?

— Ми бачимо, як активно зараз Партія регіонів захоплює владні повноваження і посади, тому навряд чи навіть негативне рішення КС приведе до якихось кардинальних змін.

— Ви зазначили, що Партія регіонів вибудовує сильну владну вертикаль. До чого це може привести? Чи існує ризик, що Янукович може стати другим Кучмою?

— Я вам більше скажу, Кучма прийшов до авторитарної моделі правління лише до другого терміну свого президентства. Перші п’ять років в Україні відбувалася боротьба політичних і бізнес-еліт, і Кучма повинен був на це зважати. Лише на початку 2000-х він збудував свою авторитарну модель. А те, що демонструє нова команда з перших днів перебування у владі, дає сигнал, що вони можуть зайти далі, ніж Кучма. Але, з іншого боку, урок 2004 року пройшов не даремно. Вони вже розуміють, що ніж тиснути на ЗМІ і вводити цензуру, краще стимулювати і підкуповувати журналістів. Грати за правилами піару. Тому зовні це виглядатиме не так жахливо, проте не впливатиме на внутрішню суть цього режиму.

— Багато хто зауважує, що опозиція виглядає розгублено. Як вважаєте, чому? Не чекали такої прудкості від Януковича?

— Тут цілий комплекс чинників. По-перше, деморалізація після програшу на президентських виборах. По-друге, амбіції. Якщо говорити про Яценюка і Тимошенко, то в них залишився осад після президентських виборів. І дуже важко уявити, що вони працюють разом. Хоча в далекому майбутньому, може, вони й працюватимуть в одній команді. Але не зараз.

Але, головне, ці люди розглядають свою опозиційну діяльність не через призму інтересів суспільства і держави, а через призму своїх власних інтересів. У першу чергу бізнес-інтересів. І лише коли вони зрозуміють, що наступ на громадянське суспільство і громадянські права битиме по їхніх інтересах, тоді вони, можливо, врахують уроки, отримані 2004 року. Але поки що ми цього не бачимо.

До того ж зараз опозиція втрачатиме і бізнесову підтримку. Відбуватиметься плавне перетікання великого бізнесу ближче до влади.