«Кочур — неформальний «інститут» культурних зв’язків»

У видавництві «Смолоскип» вийшов друком двотомник «Григорій Кочур. Література та переклад». Григорій Кочур (1908-1994) — видатний український перекладач світової літератури, переважно поезії, від часів античності до сучасності, автор численних літературознавчих статей. Двотомник — це перша спроба об’єднати в одному виданні матеріали, розпорошені по різних архівах в Україні та за її межами. Тим більше, що свого часу ім’я Григорія Порфировича було у списках небажаних для друку авторів, тож йому доводилося «позичати» прізвища у надійних людей. Під час Великої Вітчизняної війни перекладача безпідставно заарештували й засудили до каторжних робіт на шахтах системи ГУЛАГ (місто Інта, Комі АРСР). Після звільнення та реабілітації він став, можна сказати, неформальним лідером українського перекладацького цеху. Фактично, його дім в містечку Ірпінь, що на Київщині, був центром, де збиралися опозиційно налаштовані письменники та митці. 1965 року, після першої хвилі арештів серед української інтелігенції, Кочур був серед тих, хто підписав лист на захист своїх друзів та добрих знайомих. А 1973 року, за другої хвилі репресій, його виключили із Спілки письменників УРСР: за те, що не дав потрібних свідчень проти Євгена Сверстюка. Його майже на п’ятнадцять років — аж до відновлення у Спілці — позбавили права публікуватися.

«Ці два томи з’явилися дуже вчасно, оскільки потрібно продовжувати славні традиції українського перекладу. А Григорій Порфирович — безперечний авторитет у вітчизняній перекладацькій справі, принаймні другої половині ХХ століття, — говорить директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. — Тим більше, торік виповнилося 100 років з дня його народження. Саму книгу підготували син перекладача зі своєю дружиною — Андрій та Марія Кочури, які, до речі, й організували музей в Ірпені. А науковою підготовкою займалася Роксолана Зорівчак, завідувачка кафедрою перекладознавства Львівського національного університету. Передмов у виданні — три. Одна з них — ключова — написана академіком Іваном Дзюбою. У першому томі містяться загальні літературознавчі праці, а також змальовано літературні портрети українських письменників та перекладачів, зокрема, Миколи Зерова, Олександра Олеся, Михайла Драй-Хмари, Марка Черемшини, Максима Рильського, Павла Тичини, Миколи Лукаша, Василя Стуса... У другому ж — представлена світова література в українських перекладах (рецензії, вступні статті...) та інтерв’ю з Григорієм Кочуром. Хоча видання розраховане передусім на фахівців-філологів, але, безперечно, воно захопить і просто шанувальників української та світової культури. Кажуть, що про перекладача дізнаєшся, коли читаєш поганий переклад. А коли читаєш хороший переклад, перекладача не помічаєш. Отже, українцям треба більше знати про особистість такого масштабу, як Григорій Кочур». «Він (Г.Кочур) дивився на переклад широко — не як на ремесло (вірніше, не тільки ремесло), а як на важливу культурну діяльність, як на знаряддя національної культури, аргумент національної ідентичності та зрілості, — писала літературознавець Михайлина Коцюбинська. — Власне, в особі Кочура ми мали потужний неформальний інститут культурних зв’язків, науково-практичний координаційний центр перекладацької діяльності, значення якого в історії української культури ХХ століття важко переоцінити».

P.S. Рубрика «Українці — читайте!» існує вже понад два роки. За цей час у ній друкувалися публікації на резонансні видання. А торік саме за цю рубрику «День» було відзначено Державним комітетом телебачення та радіомовлення України. Отже, ми нагадуємо нашим партнерам, що інформацію про вихід актуальних та цікавих книг, а також рецензії на них можна надсилати на електронну адресу: nadiya@day.kiev.ua або повідомляти за телефоном (044) 414-98-20.