Сюрпризи від Канчелі

Для офіційного новосілля, розкішного після ремонту будівлі Посольства Грузії в Україні, і старту першого дипсалону, Григол Катамадзе запросив друзів, колег-дипломатів, бізнесменів, діячів науки і культури, пообіцявши, що віднині всі грузинські колективи, що гастролюють в нашій країні, виступатимуть у цій залі. А першим його гостювальником став знаменитий грузинський композитор Гія Канчелі. Маестро підготував кілька приємних сюрпризів: уперше сам вів вечір і акомпанував на роялі.

— Із Україною мене багато що пов'язує, — сказав Г. Канчелі. — Під час Другої світової війни мій батько (лікар за фахом) пішов на фронт. Він служив начальником шпиталю спочатку в Москві, а потім під Харковом. До речі, туди переїхала наша родина, і я кілька місяців ходив до української школи. Ті дитячі враження залишилися на все життя... З молодості ми товаришуємо з чудовим київським композитором Валентином Сильвестровим. У вашій столиці пройшов наш із дружиною медовий місяць. Ми розписалися забавно: в один день, мій друг Роберт Стуруа (легендарний режисер. — Т.П.) зі своєю дружиною, я — зі своєю, і полетіли до Києва. Це була наша весільна подорож. Чому Київ? Дуже просто. Нам посприяли в тому, щоб зняти номери в готелі. На той час у весільну подорож, принаймні, з Грузії, летіли лише туди, де був шанс отримати номер у готелі. Дивно, напевно, чути, але просто прийти в готель і зняти номер було неможливо. Все відбувалося за дзвінками і по блату (це був 1967 рік), як у фільмі «Міміно». У Києві жила і працювала Олена Стуруа, сестра Роберта. Вона була одружена з директором оперного театру Борисом Григоровичем Пономаренком. Він нам допоміг із номерами в готелі, а потім передзвонив директорові Одеського оперного театру, посприяв із готелем у Південній Пальмірі... А у 1980-ті роки в Києві сталася зустріч із диригентом Романом Кофманом (нині це маестро зі світовою славою) і з того часу він виконує мої твори.

На вечері присутній ще один мій друг — киянин Роман Балаян. Ми з дружиною всі його фільми передивилися і, як на мене, сьогодні знаємо творчість цього прекрасного кінорежисера вже краще, ніж він сам і кінокритики... Оскільки сьогодні у нас камерний вечір, то прозвучать невеликі твори. Я їх називаю «фітюльки», а ті, хто хоче послухати мою серйозну музику — запрошую до Національної філармонії, де разом із Київським камерним оркестром під керуванням Р. Кофмана буде виконано «Ex contrarion» для двох скрипок (солісти — Гідон Кремер і Мирослава Которович).

Перед виступами баяніста Романа Юсипея і скрипаля Мирослави Которович, Гія Канчелі нагадав гостям вечора потішну історію народження мелодії до фільму «Кін-дза-дза» Данелії. У стрічці звучить знамените «Ку», яке виконують інопланетяни Уеф і Бі (їхні ролі зіграли Леонов і Яковлєв). Режисер зажадав, щоб мелодія була «дуже примітивною і неприємною», нещадно бракуючи все написане Гією Олександровичем, а потім змусив композитора пошкрябати по склу бритвою — саме цей запис увійшов до фільму. До речі, нині у Віденській опері поставлено балет (музику записав оркестр театру, а 60 хористів (!) співають легендарне «Ку» — цей запис зберігається у Канчелі як сувенір). Маестро розповів, коли Гидон Кремер виступав у Великій залі консерваторії в Москві, то Данелія заявив, що є співавтором тексту, і на концерті було оголошено: «Музика — Канчелі, слова — Данелії». А в Тбілісі свої авторські права заявив і сценарист фільму «Кін-дза-дза» Реваз Габріадзе: «Одна буква моя, а друга Георгія Данелії»!

Роман Юсипей спеціально зробив перекладення для баяна цієї популярної мелодії, яку схвалив автор, зазначивши, що слухали його «опус» дуже серйозно. А потім прозвучала «Фітюлька №2» — «З посмішкою до Слави» для рояля і віолончелі, написана до ювілею Ростроповича (виконувала соло віолончелістка Гіедре Дірванаускайте, а акомпанував сам Гія Олександрович). Справжнім подарунком меломанам став виступ скрипаля Гідона Кремера, який виконав разом із Гіедре Дірванаускайте твори легендарних киян — Сильвсетрова і Глієра (фотокорів і телеоператорів попросили вимкнути свої камери, щоб не збивали музикантів з ритму), а на біс прозвучала невелика п’єса, спеціально, написана для Кремера («Рег-Гідон-тайм» — у її основу лягла музика до легендарної вистави, поставленої Робертом Стуруа в Тбіліському театрі ім. Шота Руставелі, шекспірівського «Ричарда III»).

На згадку про вечір гості отримали ще один подарунок — книгу «Гия Канчели в диалогах», про яку багато шанувальників творчості композитора чули. Бесіди з маестро записала відома музикознавець Наталя Зейфас. До книги увійшли спогади Гії Олександровича про дитинство і юність, роздуми про шкалу цінностей, розповіді про його процес творчості, твори, друзів і недругів. До речі, щоб отримати автограф вишикувалася довга черга, і кожному автор написав дуже теплі слова.

КОМЕНТАРI

Леся ОЛІЙНИК, музикознавець, секретар правління Національної спілки композиторів України:

— Коли слухаєш музику Гії Канчелі, то здається, що він виріс в Україні. Навіть програма авторського вечора символічна і знакова: музика Сильвестрова (друг та колега Канчелі, геніальний сучасний композитор) і Глієра (один з основоположників української школи). Ми почули не автора симфонічних і камерних творів, що принесли світову славу маестро, а прозвучали вишукані твори композитора. Музика пронизливо-лірична, щемлива, добра і з тонким гумором. Я б назвала ці твори «рококо ХХI століття». Настільки нам сьогодні потрібна філігранність музичної думки, інтелігентність, іскрометність. У ній простежуються інтонації Грузії й самобутність композитора європейського і світового масштабу! Така музика об’єднує серця людей.

Остап СТУПКА, актор Театру ім. І. Франка:

— Дивний вечір! Я намагаюся не пропускати концерти, де звучать твори Канчелі. Мені пощастило працювати з Гією Олександровичем, коли в нашому театрі він разом із режисером Робертом Стуруа ставив «Царя Едіпа» Софокла. Спілкування та робота з такими майстрами — справжній подарунок долі. Згадую, наскільки на репетиціях Канчелі був зібраний і строгий. Він музикою робив акценти не лише на кожній сцені, а на кожному слові! Якщо, наприклад, звукорежисер спізнювався навіть на одну секунду, маестро зупиняв репетицію. Канчелі в роботі дуже прискіпливий і, я вважаю, це правильно. Якщо не виконували його завдань або зауважень, він із посмішкою просив повторити ще раз. Канчелі нікого не ображав, але вмів наполягти на своєму, домогтися високого професіоналізму від усіх, зайнятих у постановці.

Роман КОФМАН, художній керівник Київського камерного оркестру:

— Меломани знають Канчелі як композитора-філософа, а тут він показав себе з іншого боку — ліричний, іронічний, з тонким почуттям гумору. У філармонії ми вперше виконаємо «Ex contrarion» для двох скрипок (солісти — Гідон Кремер та Мирослава Которович). Цей твір композитор написав чотири роки тому, його записали інші оркестри, але в такому складі, як у Києві — дебют в Україні. Гію Олександровича, з одного боку, легко впізнати з першої ноти, а з іншого — він дуже різний. Це ознака дуже високої майстерності, внутрішньої гармонії та різноманітності, відчуття міри, смаку. Я люблю музику Канчелі та із задоволенням її виконую. Ми познайомилися з Гією Олександровичем років тридцять тому. Я вибрав його п’єсу «Ларго» для струнних для виконання на Всеукраїнському огляді студентських оркестрів, не знаючи, що коли-небудь особисто познайомлюся з автором. За умовою змагання потрібно було зіграти п’єсу сучасного радянського композитора (це були 1980—1981 рр.). А в Києві на гастролі приїхав Тбіліський театр ім. Ш. Руставелі. Я випадково дізнався, що разом із Стуруа приїхав і Канчелі. Зателефонував Гії Олександровичу в готель і запросив на репетицію до Великої зали консерваторії. Він прийшов, послухав, дав кілька настанов і загалом залишився дуже задоволеним. Саме з тих пір ми прагнемо не втрачати один одного із виду, спілкуємося, товаришуємо.

Григол КАТАМАДЗЕ, посол Грузії в Україні:

— Ми постараємося проводити вечори в посольстві регулярно, а ще готувати спільні українсько-грузинські проекти. У березні—квітні представимо 100 робіт українських художників ХХ століття в Тбілісі. Вже приїздили фахівці, щоб поглянути на приміщення для експозиції. А восени до Києва привеземо роботи Піросмані, Какабадзе (під умовною назвою «Паризькі грузини»). А на одному з найближчих вечорів хочемо представити майстерність танцюристів Національного балету Грузії під керівництвом Ніно Сухішвілі. Їхні гастролі пройдуть 26 і 27 лютого в Палаці «Україна». У нас у посольстві 100 танцюристів не помістяться, тому розмірковуємо, в якій формі провести концерт, але він обов’язково відбудеться. Є в нас плани запросити до себе «на вогник» знамениту джазову співачку і композитора Ніно Катамадзе (13 березня вона виступить у МЦКМ — колишньому Жовтневому палаці). У нас багато є творчих ідей, сподіваюся, вечори в посольстві сподобаються гостям, і їх надалі чекатимуть з нетерпінням.