Віталій ХОМУТИННИК: «Ми назвали прем’єру імена людей з уряду, які поводяться неадекватно»
Якщо Арсенія Яценюка називають одним із фаворитів Президента Ющенка, то в таборі «синьо-білих» аналогічна роль відводиться регіоналові Віталію Хомутиннику. Та й сам Віктор Янукович не приховує своїх симпатій «до молодого і перспективного депутата». Коли крісло міністра у справах сім’ї, молоді та спорту, після відставки Юрія Павленка, виявилося вакантним, саме Хомутинника ладили в «молодіжні» міністри. Проте, як говорить Віталій Юрійович, — зараз його більше приваблює законодавче поле діяльності, тому міняти депутатський мандат на міністерський портфель він не став. У яких випадках Партії регіонів можуть стати вигідні позачергові вибори, чому регіоналів практично не представлено в уряді, очолюваному їхнім лідером, і чим керується Віктор Янукович при прийнятті ключових рішень. Про це і не лише про це розповів Віталій ХОМУТИННИК в інтерв’ю «Дню».
— Нині соціологи фіксують падіння рейтингу Партії регіонів і коаліції загалом. Ви відстежуєте ці процеси?
— По-перше, немає жодної соціологічної служби, яка б чітко відображала настрої людей. По- друге, всі рейтинги — це відносно: близько, але не точно. Які сьогодні реальні рейтинги, як коаліції, так і окремо взятої партії, важко сказати. Апріорі партія влади не може бути популярною. Зрозуміло, що ті, хто при владі, працюють, а ті, хто працюють, іноді помиляються. І, на мій погляд, в такому випадку, є повне право на помилку, але разом iз тим, потрібно вміти вчасно виправляти ці помилки.
— Як ви гадаєте, чому Партія регіонів має імідж проросійської політичної сили і чому, власне, ви не доводите суспільству, що ви — українська партія?
— А що нам доводити? По- перше, дійсно, ми не приховували і не приховуємо, що одна з наших ключових програмних тез у плані зовнішньої політики — це стабільні, добросусідські стосунки з Російською Федерацією. І це нормально і правильно...
— Більшість політичних партій декларують стабільні відносини з РФ. Однак їх проросійськими чомусь не називають.
— Річ у тім, що під час виборів відбулася поляризація політичних поглядів. Чому наших опонентів називають проамериканськими чи проНАТОвськими? Ось на них висить ярлик НАТО, а в нас ярлик проросійської політичної сили. Я особисто своїх симпатій до Росії не приховую, але в той же час, я тверезо оцінюю й наші відносини з Європою.
— Буквально днями представник Компартії Леонід Грач заявив, що якщо коаліція не виконуватиме взяті один перед одним зобов’язання, то КПУ «нема чого в такій коаліції робити». Як у світлі таких заяв, які, до речі, є системними, ви оцінюєте стабільність правлячої парламентської більшості?
— Я впевнений, що коаліція сьогодні міцна. І на даний момент ніяких тривожних дзвіночків, які викликали б хвилювання, немає. Тріщин у стосунках між партнерами по коаліції немає. А всі ухвали, які приймаються у Верховній Раді, голосуються колегіально й узгоджено. І практично всі важливі законопроекти підтримують і комуністи, і соціалісти, і в тому числі наші опоненти.
— Кого ви вважаєте найбільш небезпечним політичним конкурентом, «Нашу Україну» чи блок Тимошенко?
— Я думаю, що реально нашим опонентом є БЮТ, оскільки, як свідчать соціологічні опитування, суспільство підтримує Юлію Тимошенко.
На мій погляд, «Наша Україна» — це не опозиція. Скільки б вони не говорили про свою опозиційність, поводяться як лебідь, рак і щука. Один говорить, що підписав із БЮТ угоду про співпрацю, другий представник «Нашої України» відразу ж заявляє: хто ти такий, щоб підписувати заяву, мовляв, фракція тебе не уповноважила на це. І взагалі, як це пропрезидентська партія може бути в опозиції!? Тоді логічно було б, щоб Президент заявив, що й він у опозиції. Або Віктор Ющенко повинен сказати своїй партії: ви йдіть ліворуч, а я піду праворуч.
Що стосується БЮТ, то, мабуть, вони більш логічні в своїй позиції. Разом із тим незрозуміло, до кого вони в опозиції: до Партії регіонів чи до Президента? При голосуванні щодо закону про Кабмін, можна сказати, що вони виступили опозицією до Президента. При голосуванні за бюджет вони були на боці Президента і в опозиції до парламентської більшості. Тому, знаєте, політика — це така тонка штука, що сказати: ось це чорне, а це біле — неможливо, воно все якесь сіре.
— Проте БЮТ і «Наша Україна» підписали заяву про координацію своїх дій у ключових позиціях. Отже, у коаліції тепер у потрібний момент може не виявитися 300 голосів для подолання президентського вето. Що будете робити?
— Вони сьогодні домовилися, а завтра десять разів спростували це. Тому мені це все, відверто кажучи, смішно. Якщо вони не домовилися спочатку (про створення «помаранчевої» коаліції — Ред. ), коли в них було все, приймати всерйоз нинішні домовленості не випадає. У них була і більшість у Верховній Раді, але через надмірні амбіції, вони все це втратили.
— Як часто представники Партії регіонів зустрічаються з Віктором Януковичем?
— Регулярно. Останній раз зустрічалися буквально днями. Це була зустріч у форматі всього складу уряду і коаліції. Ми, до речі, дуже відверто поговорили про наболілі питання. Розумієте, адже у кожного депутата виникають свої проблеми, якісь образи на колег чи зауваження. Наприклад, учора сиділи поряд у парламенті, позавчора ночували разом у сесійній залі, а сьогодні він сів у крісло, відключив зв’язок із зовнішнім світом і вважає себе великою людиною. Тому таких «великих» ми поставили на місце.
— А про кого йдеться?
— Я не хочу називати прізвища, але зазначу, що ми говорили не узагальнено, а конкретно — за персоналіями: Іванов, Петров, Сидоров. Ми назвали прем’єру імена людей, які поводяться неадекватно…
— Де ці люди поводяться неадекватно: в парламенті чи в уряді?
— В уряді. А, що стосується загалом наших зустрічей, то вони регулярні, мінімум — раз на місяць, на відміну від наших опонентів у парламенті. Я з ними спілкуюся на побутовому рівні й можу сказати, що деякі депутати від «Нашої України» вже забули, як виглядає їхній лідер Віктор Ющенко. Лише на портретах його й бачать.
— Фракція ПР сьогодні нараховує 186 депутатів. Чому регіоналів практично не представлено в Кабміні, очолюваному вашим лідером?
—Добір кадрів здійснюється, передусім, за професійною лінією. Та й, за великим рахунком, не кожен депутат рветься працювати в уряді. У мене, наприклад, була можливість перейти працювати в Кабмін, але я поки бачу себе більше в законодавчій ніші. Тому є лідер Партії регіонів, а всі хто навколо нього (незалежно, чи є вони членами Партії регіонів, чи ні) — це його команда.
— Ви неодноразово заявляли про те, що виступаєте проти зміни Конституції. Вас усе влаштовує в Основному Законі?
— Знаєте, мабуть, не існує жодного законодавчого документа, до якого б усі ставилися адекватно і підтримували б його. Я проти того, щоб переписувати Конституцію кожні два — три роки. Конституція вона на те й Основний Закон, щоб служити підвалиною для влади.
— Цей фундамент зараз, на ваш погляд, надійний?
— Говорити про те, надійний він чи ні, рано, бо ми прожили за оновленою Конституцією де- юре півроку, де-факто — рік. Але, на мій погляд, є всі передумови говорити про те, що цей фундамент більш надійний і більш адекватний суспільству, ніж та Конституція, яка базувалася на чіткій пропрезидентській лінії. Люди могли обирати депутатів, а все одно правив Президент. Я вважаю, що це була необмежена влада, коли десятки мільйонів українців рівнялися на настрій однієї людини.
— Під час представлення кандидата на прем’єр-міністра Віктора Януковича Президент, та і, власне, ваш лідер заявляли про те, що дане призначення — це супердієвий засіб для об’єднання двох берегів Дніпра. Чому, на ваш погляд, досі, коли вже минуло півроку прем’єрства Януковича, ми спостерігаємо розкол?
— Ніякого розколу України не існує. Зарплати Віктор Федорович і уряд встановлює однакові як у Донецьку, так і у Львові. Так само і Президент: він не може бути лідером половини нації, він — глава всієї держави. Все інше — від лукавого. Так, можливо, з президентських виборів залишився осад розколу. Але чим менше про це говоритимуть, тим менше розходження проявлятимуться.
— Багато експертiв говорять про те, що нині ПР є монолітною політичною структурою. У чому секрет успіху?
— Орієнтація на лідера і колосальна довіра до лідера: до його прогнозів, інтуїції. До речі, іноді Віктор Федорович говорить: потрібно зробити так, не аргументуючи свою позицію, спираючись лише на інтуїцію. І це завжди працює…
