Нова ера фінансової глобалізації

У ході 40-го Світового економічного форуму в Давосі особлива увага була прикута до дій президента США Барака Обами стосовно обмеження свободи діяльності банків. Це, нагадаємо, у підсумку призвело до падіння котирування акцій передових американських і європейських банків. Тож багато хто з банкірів попереджав про можливі негативні наслідки жорсткого регулювання світової фінансової системи для виходу з кризи. Представники ЄС, у свою чергу, в ході форуму заявили, що не планують слідувати прикладу США... Чия позиція є далекогляднішою з огляду на можливу другу хвилю світової економічної кризи? І якої думки про так званий План Обами й про перспективи подібної стратегії у світі українські банкіри? Про це та про інше «День» запитав учасника форуму в Давосі, міністра економіки України в 1993—1995 роках, віце-президента Альфа-Банку (Україна), котрий був партнером організаторів українських заходів у рамках форуму, випускника Міжнародного інституту менеджменту Романа ШПЕКА.

— Пропозиції президента США мають в собі сильне раціональне зерно. Ідея полягає в спробі уникнення конфлікту згубних мотивацій для великих банківських груп, коли ці банки, з одного боку, залучають депозити людей під урядові гарантії їхньго мінімального забезпечення в разі їхнього дефолту, а з другого боку, проводять ризикові операції — торгівлю цінними паперами з прибутковою метою під гарантію своїх же рахунків. Будучи занадто великими, ці банки розуміють, що уряд не дозволить їм «впасти», і саме це розуміння надає їм мотивацію йти на більший ризик у своїй інвестиційній діяльності, тим самим ризикуючи грошима людей-вкладників, а потім ще й грошима всіх платників податків. Ідея Обами — в розділенні кредитного й інвестиційного бізнесу у великих банківських групах.

Слід відзначити, що ця тема не нова для США — після Великої депресії 1933-го було вперше заборонено фінансовим інституціям поєднувати кредитний і інвестиційні бізнеси. Але, потім, після цих жорстких обмежень, американські банки почали здавати позиції в своїй конкурентоздатності банкам-колегам із Європи, які не мали таких обмежень й за рахунок глобалізації бізнесу й торгівлі, взаємопереплетіння фінансових послуг, уміло поєднували всі прибуткові напрямки. Так європейські банки почали витісняти американські з ринку та поглинати їх. У 1999 році під тиском Уолл-Стріт було скасовано ці обмеження, й з тих пір у нас відновилось швидке нарощування «м’язів» фінансових гігантів. Одні аргументують, що саме це є причиною великої ризикованості операцій банків й причин виникнення світової кризи, інші — що вся справа не тільки в банках, а варто також враховувати небанківський сектор, державну політику, стандарти обліку й діяльність рейтингових агенцій.

Тобто, підсумовуючи, можу сказати, що більш проактивне й більш всеохоплююче регулювання банків є неминучим. Яким воно буде — глобальним чи роздрібнено-національним — саме про це йде дискусія на світових майданчиках, одним із яких і був Давос. Європа зараз не поспішає втілювати ініціативи США, а пропонує більш широкий підхід до цього питання, ставлячи наголос саме на використанні інструмента банківських нормативів для усунення системного ризику. У свою чергу голова МВФ Домінік Стросс-Кан висловив свою стурбованість про можливість протиріч, непослідовностей й несумісностей, які можуть виникнути в разі, якщо кожна країна буде вирішувати питання банківського регулювання, виходячи суто з національної ситуації, і закликав світову громадськість виробити глобальне рішення, яке має бути закріплене багатостороннім договором.

Також, думаю, треба враховувати, що в США та Європі — це рік виборів до парламентів, й політично-мотивовані ініціативи, каталізовані роздратованістю суспільства, навряд чи будуть ефективними й можуть спричинити навіть шкоду. Тому ще раз хочу зазначити, що глобальна координація є критичною, оскільки уряди країн діють локально, а банківський бізнес — глобально. Й суть тут не в розмірі, а у взаємопереплетінні фінансових послуг. Й боротись треба не проти розміру. Слід спрямувати енергію на побудову ефективного фінансового регулювання, що усуває згубні мотивації й конфлікт інтересів.

— Чи актуальні вищезгадані дилеми для української банківської системи? Які ризики на сьогодні є для неї головними? Як їх слід вирішувати, на вашу думку?

— Світова криза, звичайно, вплинула й на Україну. В результаті маємо декілька націоналізованих банків. Тут я би хотів звернути увагу на роль менеджменту збанкрутілих установ. Неодмінно повинна бути посилена відповідальність менеджменту та акціонерів за непродуману й ризиковану діяльність — це буде як запобіжник на майбутні часи. В теперішніх умовах ми посилаємо вкрай небезпечні месиджі для майбутніх керівників банківських установ — «ти можеш керувати банком як захочеш, головне стрімко рости, тебе все рівно врятують, й тобі за це нічого не буде». Я вважаю, що із суспільством треба відверто розмовляти, а найголовніше пояснювати йому істинні причини отриманих наслідків, й не списувати все на глобальну кризу.

Щодо ризику поєднання інвестиційного й кредитного бізнесів — українська банківська система поки що не відчула гостроти цієї проблеми, зважаючи на свою ранню стадію розвитку. Хоча у нас і присутні представники міжнародних гравців, вони не можуть проводити настільки ризиковані операції суто на українському ринку. Причини цьому — недорозвинутий український фондовий ринок та слабке взаємопереплетіння й взаємопроникнення фінансових інструментів та послуг. Для України, для початку, важливіше звернути увагу й вирішити проблему перекосів в кредитуванні в контексті валютних ризиків.

Звичайно ж, у майбутньому Україна має вчитись на міжнародному досвіді, й запозичувати найкраще, перевірене часом.

— Як можлива зміна (в сторону жорсткішої регуляції) банківської політики в країнах материнських структур багатьох українських банків може вплинути на ситуацію в Україні?

— Не думаю, що тут варто чекати великих змін щодо діяльності міжнародних гравців в Україні. Це призведе тільки до підвищення стабільності банків як фінансових посередників, що переспрямовують фінансові ресурси з менш ефективного їх використання в більш ефективне. Також банківські послуги стануть більш безпечними для їхніх користувачів.

— Наскільки небезпечною для української банківської системи може виявитися друга хвиля світової кризи? Як попередити її головні ризики?

— Щодо другої хвилі — наразі не існує такого всезагального компромісу в поглядах щодо її неминучості. Є різні думки. Перш за все в цих очікуваннях — психологічне підѓрунтя. Щодо українських банків — думаю, вони не погано загартувались під час першої хвилі кризи, і в разі можливої другої хвилі перенесуть її значно легше. Основний же ризик на даний момент для українських банків — це не гіпотетичний рецидив глобальної кризи, а внутрішня криза, що є більш загрозливою. Україна зачекалась реформ. Країна недореформована й гостро потребує модернізації по всіх напрямках. Основні галузі економіки втратили свою конкурентоздатність на глобальному ринку. І тому, щоб запобігти цьому значно важливішому ризику для банківського сектору, потрібний швидкий перехід до реформ. А це в свою чергу залежить від політичної зрілості визнання результатів прийдешніх виборів без затяжних суперечок й з’ясувань, й швидкого переходу до формування уряду й втілення цілого спектру реформ.

— Які висновки ви зробили з економічного форуму в Давосі? На вашу думку, в якому напрямку світова економіка буде рухатися найближчим часом, якщо судити за настроями учасників форуму?

— На цьогорічному ювілейному 40-му Світовому економічному форумі було піднято широке коло питань — від глобальної економічної кризи, системного фінансового ризику, регулювання фінансових ринків, проблем глобального потепління до проблем вакцинації, освіти, та всезростаючої ролі в нашому житті віртуальної соціальної комунікації... Підсумкова ж думка учасників форуму щодо перспектив світової економіки базується на розумінні того, що найбільше загострення кризи вже пройдено, але це не привід для розслаблення й простого чекання на черговий економічний бум. Його не буде. Основне зараз засвоїти уроки цього періоду, з’ясувати основні причини його виникнення й мінімізувати ризики його повторення. Саме тому зараз набула розголосу світова дискусія щодо посилення регулювання банків і найголовніше щодо методів його впровадження.

— Які зміни порівняно з минулим роком готуються у вашому банку?

— В 2010 році Альфа-Банк планує і надалі притримуватись затвердженої стратегії розвитку універсального банку, й зберегти свої лідируючі позиції щодо залучення коштів і кредитування в рейтингу ТОП-10 українських банків. В 2010 році ми плануємо активно нарощувати свій депозитний портфель, приваблюючи клієнтів вигідними пропозиціями й забезпеченні їм довіри й впевненості в стабільності нашого банку. Також у цьому році Альфа-Банк планує активізувати кредитування по всім напрямкам (корпоративне, малий—середній бізнес, роздріб). Нове кредитування буде мати фокусний характер, при якому, безумовно, буде враховуватись наявність кредитної історії позичальника. Щодо кредитування великих корпорацій — все буде залежати від політичної стабільності, відновлення економічної активності в країні та від стабільності на валютному ринку. За такого розвитку подій ми прогнозуємо зростання нашого корпоративного портфелю.