Сергій ТЕРЬОХІН: «Податкова полiтика — це також політика»

А от якою мірою вона буде займатися «великою політикою» і виборами-99, про це кореспондент «Дня» Ірина ГАВРИЛОВА розмовляє з лідером СППУ Сергієм ТЕРЬОХIНИМ :

— Сергію Анатолійовичу, чому ви — організатор і лідер Спілки платників податків України старанно і на з'їзді, і на прес-конференціях удаєте, що це — громадська організація і нічого більше? Чи не тому, що будь-яка політична «засвітка», не пов'язана з підтримкою Кучми, небезпечна, особливо враховуючи кількість ділових людей у вашій організації?

— Давайте домовимося про терміни. Податкова політика — це також політика. Але у нас інше розуміння політики: чи бере участь людина у виборних процесах, чи хоче вона бути кудись обраною, чи не хоче. Так от, СППУ не створена для того, щоб брати участь у виборчих кампаніях, чи впливати на призначення наших людей в потрібне місце.

— Але ж можна у виборчій кампанії брати участь непрямо, опосередковано...

— Кожна людина має кілька внутрішніх, закритих тем. І вони не повинні бути публічними — це релігія, національність, сексуальна орієнтація, і це — політичний вибір. Кожний з нас підтримуватиме того чи іншого кандидата, опосередковано чи прямо впливатиме на його перемогу як особистість. У нас багато впливових політиків і бізнесменів. Але ми поза партіями, у нас немає завдання цілісно брати участь у виборчому процесі. У нас у координаційній раді дуже багато різних партійців з НДП, і ПРП, і КПУ, і СПУ, ХНС. До речі, чимало політологів говорять, що майбутнє в ХХІ столітті не за партіями, а за громадськими організаціями...

— Допустимо. Але ми поки не в ХХI столітті. А наше століття показало, що сьогодні бути політичною партією — небезпечно, з нею можуть зробити що завгодно і коли завгодно... Практичніше замаскуватися під таку от гуманітарну структуру?

— Ми могли б назватися партією платників податків...

— Але слово «партія» викличе у влади реакцію у відповідь, чи не правда?

— За нашою ідеологією неможливо через цю організацію отримати виборну посаду апріорі. Ви спитайте у будь-якого бізнесмена, що його більше за все турбує?

— Відносини з владою...

— Ні. Його турбує, як потрапити під правильний політичний дах. Тільки-но переростаєш рівень лоточника і починаєш займатися бізнесом, який стає явним, вже на районному рівні ти змушений шукати знайомого чиновника і підгодовувати його, або ставати під політичний дах. Якщо ви хочете, я вам цинічно скажу: у нас все — політичний дах. Ось так. Тому немає необхідності через СППУ наступати комусь на п'яти за крісло. Якщо захотіти, то я можу зробити це через свою партію — ПРП.

— А на з'їзді ви казали, що ПРП прохолодно поставилася до вашої ініціативи з СППУ...

— Нічого подібного. У нас абсолютно різноплановi завдання. I в партiї я не займаюсь контровою полiтикою. Є декілька способів досягнення своїх цілей: лобіювання у ВР, наприклад. А Спілка платників податків — це громадська робота, де ми отримуємо підтримку великих мас людей. І ці люди роблять нам соціальне замовлення, а ми його виконуємо.

— А ви вірите, що фонду «Соціальний захист» теж зробили замовлення декілька мільйонів людей: створіть нам фонд, захистіть, розробіть соціальні програми?

— Всі знають, як він робився, і всі знають, як записуються туди. Людей же не обдуриш. У нас все відбувалося зовсім не так. У нас у Одеській області, смішно звісно, почали стихійно створюватися осередочки в маленьких містах...

— Так, це дійсно смішно... І мало хто повірить, що наші аполітичні люди в маленьких районних центрах раптом так прониклися.

— Є дві причини, на яких ми дуже добре зіграли — це аполітичність, щось подібне до риторики зелених. А друга причина — спитайте будь-якого бізнесмена, чи попре він відверто на свою податкову? А тут є організація, яка цього бізнесмена знеособлює і видає це від колегіального органу, і відповідати СППУ, а не йому. Я вам чесно кажу, партій взагалі і близько не було при організації Спілки. Щоправда, ПРП поставила запитання — чому не було використано на даному етапі мережу партії...

— Легко відповісти — бо у ПРП практично немає цієї мережі і вся партія вміщується в залі «Будинку кіно»...

— Давайте говорити так — у нас всі партії камерні.

— Та не всі. КПУ, СПУ, наприклад, дуже масові і структуровані.

— Але мені легше було б піти по партійній мережі...

— То ви далеко не зайшли б...

— Зайшли б. І не треба про наші осередки говорити: у нас є слабкі, але є й дуже потужні структури на місцях.

— Але за півтора місяця ви все одно не створили б таку розгалужену мережу СППУ: 20 обласних організацій і ще «районки». Це роками створюється, а у вас вже є.

— Я вам сказав, чому це сталося — ідея приваблива. Я розумію ваші підозри. Йде «тусовка» кандидатів у президенти. Всі вибирають не кращого, а вигіднішого А чому б не створити структуру, яка б і нерви попсувала і чогось собі виторгувати. Ні, не для цього ми створилися. Не вірите? Не вірте.

— Сергію Анатолійовичу, а вам не здається, що саме висунення Ткаченка і його шанси на успіх так швидко об'єднали різних людей iз різних партій — ПЗУ, ПРП тощо? Тобто вони відчули пряму загрозу для свого бізнесу: якщо з іншими кандидатами можна домовитися, то спікер — не той випадок. Він будуватиме «капіталізм для себе і комунізм для всіх». Тому треба згуртуватися навколо іншого кандидата і підтримати його, матеріально в тому числі...

— Тоді ви можете причепити цей з'їзд до будь-якого з кандидатів. Він пройшов тоді, коли почалося висунення...

— Ось я його хочу до Мороза «причепити». Тим більше, що на вашому гуманітарному з'їзді були його представники, привітання оголошували. Олександр Олександрович не та людина, щоб без розбору брати участь у різного роду акціях.

— За два дні до з'їзду я віддав запрошення особисто Медведчуку, Ткаченку, Морозу, Пустовойтенку, представникам АП і Кабміну. І давайте закінчимо на цій ноті.

— Навіщо ж закінчувати? Ви декларуєте на з'їзді свою відстороненість від виборів-99, а тут на трибуну виходить непідготовлений делегат і запитує: кому здавати голоси. Це як?

— Мені теж дуже хотілося сказати, хто мені буде подобатися як майбутній президент. У світлі податків. Але я — член ПРП і повністю підтримав те, що партія ніколи не голосуватиме за Симоненка, Вітренко і Ткаченка. І ніколи не підтримуватиме Кучму. І коли ми ухвалили рішення підтримати Геннадія Йосиповича, ми дивилися вперед — на вибори 2002.

— А пан Удовенко у світлі податків вас повністю влаштовує?

— Розумієте, від Г.Удовенка я не хочу чекати конкретних економічних кроків. Я хочу чекати від нього правильних кроків з призначення уряду. У нього є чудовий послужний список кадрового дипломата, а президент країни повинен приділяти увагу ідеям демократії та соціального партнерства всередині країни і популяризації самої країни за рубежем.

Це жест доброї волі, і ми чекаємо кроку у відповідь перед новими парламентськими виборами. Але якщо таке трапиться, і Удовенко не пройде у другий тур, ми будемо вибирати будь-якого з кандидатів, який попаде у другий тур, але не буде в лівій четвірці

— А якщо проходить лівий і ще раз лівий, наприклад Ткаченко і Мороз?

— Однозначно, Ткаченко — це брежнєвізм гіршого варіанту.

— А Мороз?

— Кожна людина рухається у політичному вдосконаленні...

— А може Мороз «посунутися» настільки, що стане привабливим для вас?

— Так, ми будемо голосувати за тих, хто в теорії ближчий до нас. Якщо Є.Марчук вийде у другий тур, то ми, природно, будемо голосувати за нього.