СРСР розпався у 1991-му. Чи вціліє США після 2002 року?

Будь-яка людина, котра вивчала історію, знає, що вічних імперій не буває. Всі вони колись народжуються, потім ростуть, досягають піку своєї могутності і, нарешті, вмирають. Як помітив С.Хантінгтон, на кожному континенті (субконтинеті, регіоні) в процесі історичного розвитку сформувався свій лідер (він назвав їх регіональними державами). Ці гіганти, як правило, контролюють понад 50% демографічного, економічного чи політичного потенціалу регіону (континенту). Таким був СРСР, такою континентальною, а одночасно й світовою наддержавою залишається США, а також Бразилія, ПАР, Китай, Індія, Індонезія. Очевидно, більшість з них вже сьогодні є нестабільними. Питання таким чином полягає не в тому, чи розпадуться вони — через 50 років демографи планують збільшення числа держав на планеті до 300. Цікаво, коли це станеться?

Безумовно, життя простих громадян після краху імперії легшим не стає, але сам факт розпаду держави (а тим більше наддержави) говорить про нову фазу розвитку регіону, а іноді й всього людства. Так, після розпаду Радянського Союзу з 1992 року почав розкручуватися маховик Маастріхтського процесу, формування Європейського Союзу — інституту нового типу.

Пригадаймо, які об’єктивні передумови сприяли нестабільності в СРСР на початку 90-х?

Імперії — це живі організми і для самого свого існування вимагають постійного підживлення трудовими та природними ресурсами, які гарантуватимуть зростання військової могутності. Як відомо, наприкінці існування Радянського Союзу економічне зростання було виключно екстенсивним; починаючи з 70-х, кожної п’ятирічки кількість працівників у народному господарстві збільшувалася більш ніж на 10 млн. чоловік, зростання видобутку палива — 25 — 30%, накопичений ядерний запас країни міг кількаразово знищити все живе на планеті. Так довго продовжуватися не могло, і тому в 1982 — 1983 роках КДБ і ЦРУ (незалежно один від одного) підготували доповіді (відповідно ЦК КПРС та адміністрації президента США) про високу ймовірність виникнення глибокої системної кризи в СРСР на початку 90-х. Подальші події підтвердили правоту прогнозів експертів спецслужб.

У 1991 році світ дізнався про таке поняття, як «Російський хрест» — крива народжуваності та смертності перетнулися, смертність перевищила народжуваність, почалася депопуляція. Ще раніше, з 1989 року почали різко падати видобуток нафти і вугілля. З 1988 року почався процес роззброєння — процес дуже болючий для будь-якої держави (оскільки він суперечить самій імперській ідеї). Таким чином в СРСР сталася енергодемографічна стабілізація, а імперія, як ракова пухлина, може існувати тільки за умови демографічного та енергетичного росту.

Порівняймо нинішню ситуацію в США та СРСР у 1991 році. В США (завдяки активній імміграційній політиці) демографічна стабілізація планується в кінці поточного десятиріччя. При цьому змінюється вікова структура населення — поменшає частка громадян активного віку, які є найбільш активними покупцями нерухомості, автомобілів тощо, тобто створюються передумови для зменшення споживання природних ресурсів. Саме тому адміністрація Клінтона планувала скорочення викидів СО 2 не раніше 2012 року (інакше ВВП країни до 2010 року впав би на 3%).

Західноєвропейські країни вирішили до 2010 року знизити на 15% викиди СО 2 від рівня 1990 року. Це означає, що економіка країн ЄС розвивається інтенсивно — є економічне зростання при скороченні енергоспоживання та робочого часу (середній європеєць і зараз працює на 15 — 20% менше, ніж американець). А економіка США (незважаючи на активне впровадження нових технологій), швидше схожа на екстенсивну мілітаризовану економіку СРСР. Тому не варто дивуватися відомому парадоксу П.Солоу «Ми бачимо комп’ютери скрізь, крім як в статистиці продуктивності праці».

Коли у демократичних країнах новий президент приходить до влади, він знайомиться із закритою інформацією. Після цього його рішення непосвяченим здаються непродуманими або принаймні поспішними. Коли Буш незабаром після інавгурації демонстративно відмовився від Кіотських угод і проголосив НПРО, він викликав різке невдоволення не тільки Росії та Китаю, але й більшості європейських союзників. Насправді він просто зрозумів, в якій загрозливій ситуації йому дісталася американська економіка і вирішив її стимулювати перевіреними (екстенсивними) методами — зростання енергоспоживання та гонка озброєнь.

Останнім часом США порівнюють з Японією кінця 80-х. У 80-х роках в Японії також був спекулятивний біржовий бум, що стимулював економічне зростання. В результаті — стагнація 90-х. Але Японія — моноетнічна країна, на відміну від Америки, розпад їй не загрожує. США зараз дивним чином нагадують Радянський Союз перед його крахом. Таке ж саме відчуття всемогутності, необмеженості можливостей та ресурсів, навіть лозунги схожі. У СРСР — «нове мислення», «перебудова». У США — «нова економіка», «кінець історії». У обох наддержавах сподівалися, що знайшли доступ до всієї інформації: в Радянському Союзі завдяки «Гласності», а в Америці моляться на «Інтернет». Але найдивніше, США наступили на ті ж самі граблі, що й СРСР — ув’язалися у війну з Афганістаном.

Американці забули після безпрецедентного економічного зростання 90-х висловлювання відомого фінансиста Д.Сороса «За кожним підйомом неминуче настає спад». Нагадав про це «чорний вівторок».

Теракт 11 вересня вражає не тільки жахливою жорстокістю та голлівудською постановкою, але й найточнішим розрахунком. Він не тільки викликав обвал на світових біржах і знизив рівень довіри споживачів, (американська економіка може рухнути, адже США — суспільство масового споживання). Особливу небезпеку для США становлять зниження кількості авіаперельотів (викличе спад енергоспоживання) і можливі жорсткіші імміграційні закони в майбутньому — знизяться темпи демографічного зростання (особливо якщо війна з тероризмом виявиться затяжною). Таких ударів остання наддержава дійсно може не витримати.

Звичайно ж, Сполучені Штати сьогодні набагато краще підготовлені до розпаду, ніж колись адміністративно-командна система Радянського Союзу. Кожен штат має свої закони, поліцію, бюджет, багато навіть мають представництва в інших країнах тощо. Крім того, американці за своєю вдачею затяті індивідуалісти. Про державу вони згадують тільки в періоди криз. Самі американці жартують, що вони всі різні, їх об’єднують тільки долар і бейсбол. Але мені здається, що їх об’єднує долар, біржа та армія. Долар є світовою валютою, Нью- Йоркська біржа — глобальним фондовим центром, нарешті, армія нав’язує всьому світу порядок, що відповідає інтересам США. Завдяки цим трьом інститутам Америка стала наддержавою, а бути американцем не тільки почесно, але й вигідно.

Але з першого січня 2002 року євро буде введено в готівковий обіг. Якщо це станеться на фоні війни США з терором, ситуація виявиться діаметрально протилежною 1999 р. Тоді незабаром після введення євро в безготівковий обіг було розв’язано безглузду війну з Сербією; конфлікт на континенті, безумовно, був найважливішою причиною обвалу євро. Наступного року все буде навпаки, падіння загрожує долару.

В ЄС триває об’єднання національних бірж, і рецесія економіки США при скорить інтеграційні процеси в Європі; об’єднані фондові біржі Європи стануть серйозним конкурентом Нью-Йоркській.

Після війни в Косово ЄС вирішив сформувати єврокорпус, який незалежно від США міг би вирішувати поставлені завдання.

Коли всі ці три інститути (євро, об’єднана фондова біржа ЄС та єврокорпус) запрацюють, Америка перестане бути наддержавою. Як тут не пригадати астрологів, які попереджали, що симетричний 1991 рік може стати кінцем світу? Вони тоді трошки помилилися, кінець світу стався в одній окремо взятій країні. Може, США виявить імперську солідарність і повторить подвиг СРСР в 2002 році? А може, спрацює «ефект доміно» і це буде дует США — Канада, адже в 1991 році розпалися і СРСР, і СФРЮ?

P. S. Після теракту залишається тільки дивуватися інтуїції режисерів Голівуду. У 1998 році світ приголомшила фінансова катастрофа, а найкращим фільмом року став фільм-катастрофа «Титанік». Напевно, не випадково кращим фільмом 2001 року вважається «Перл-Харбор». Напевно, не даремно нещодавно представники ФБР зустрілися з продюсерами та сценаристами Голлівуду. Метою зустрічі, як повідомлялося, був аналіз можливих сценаріїв терактів. Дійсно, голлівудські блокбастери «формують» вже не тільки стиль життя, моду і т.п., але й стиль тероризму. Можливо, ми побачимо блокбастер про розпад наддержави?