Від вибуху динаміту до вибуху несмаку

Про це минулого року писали більше — кругла дата все ж таки. На мою думку, справа не в кількості років, що минули після того вибуху, і навіть не в самому вибуху, а в тому, що відбувається з цією церквою зараз.

Знищення храму було, звісно, злочином. А втім, коли в реальності абсурд переважає над логікою, то і відновлення чогось раніше зруйнованого може теж бути злочинним.

Кажуть, свого часу один московський архітектор запропонував відтворити ХХС з тонких металевих риштувань у точній відповідності з його історичними контурами. Вийшло б таке велетенське об’ємне креслення. Як на мене — ідея, близька до геніальності. Така споруда стала б пронизливим пам’ятником не тільки самому ХХС, але й усім церквам, зруйнованим більшовиками, всім жертвам війн і терору.

Проте замість пам’яті обрали помпу. Замість трагічної краси намалювався суцільний Церетелі. Замість побудованого на народні гроші храму на честь героїв війни 1812 року постала профінансована мафіозними політиками суміш автомийки, бенкетної зали і філіалу адміністрації президента Росії. Мабуть, саме це і було на меті у відновлювачів. Тоді не треба дивуватися і панк-молебням у такому місці.

Але так відбувається повсюдно. Наприклад, у недобрий для Києва час якась чиновницька голова додумалася ініціювати відбудову Десятинної церкви, про оригінальний вигляд якої нічого невідомо. Наразі маємо огидний зелений паркан, що перегородив киянам улюблені місця прогулянок, плюс незаконну і несмачну дерев’яну каплицю, керовану нахабними невігласами у рясах. Одного з тих діячів чиновні мудрагелі додумалися призначити директором музею Десятинної церкви, і він виявився напрочуд ефективним у звільненні фахових археологів і музейників заради заміни їх вищезгаданими невігласами.

Тепер знищуваний колектив пише розпачливі листи у вищі інстанції з проханням урятувати музей від такого запаморочливого керівництва. Але, здається, нічого вже не вдієш. Проект чергового будівництва а-ля Церетелі на рештках фундаменту Десятинної (без жодних конкурсів, без законних обґрунтувань) вже майже завершено. Якщо це боговгодна справа, тоді що то за бог, якому таке угодно?

Але ми говоримо не про релігію, а про самозбереження. Бо естетика і гарний смак — це, насправді, перше, що відрізняє нас від тварин. Інакше кажучи: будемо жити в негарному довкіллі — вимремо, як динозаври.