Бангалорське IТ-диво

Підписанням спільної декларації в Делі Україна та Індія оголосили старт нових відносин. Так оцінив В. Янукович результати свого візиту до Індії на завершальному підході до української преси в компанії Infosys, де він посадив дерево. До речі, це «саджання» було символічним, як і в цілому весь маршрут. Усе нагадувало візит в Індію колишнього президента України Леоніда Кучми. Віктор Янукович лише насипав землі у великий вазон, де стояло дерево, і потім полив його з лійки. Згодом це дерево по-справжньому пересадять в інше місце, можливо, поруч з іспанською магонією, яку 17 листопада цього року посадила лідер опозиції в М’янмі Аун Сан Су Чжи під час відвідин Infosys. У самій компанії «Дню» сказали, що у глави Української держави обмаль часу, щоб посадити дерево в землю на якійсь дільниці на території Infosys. До речі, під час листопадових відвідин Аун Сан Су Чжи отримала від виконавчого голови компанії С. Гопалакришнана подарунок — Infosys взяла на себе зобов’язання реалізувати шестимісячну програму навчання 100 студентів-інженерів з метою підвищити стандарти освіти в цій країні.
Логічно напрошується запитання: що отримала Україна від відвідин Президента цього найвідомішого у світі центру інформаційних технологій, який називають Бангалорською силіконовою долиною? Адже у складі делегації не було представника жодної української ІТ-компанії, а керівник національних проектів Каськів, який після скандалу з підписанням контракту щодо будівництва LNG-термінала весь час супроводжує Президента під час закордонних візитів, аж ніяк не є спеціалістом з ІТ.

Не зрозуміло, чому ті, хто готував цей візит, не внесли в склад делегації українських айтішників, які б могли змістовно поговорити про деякі проекти й певним чином об’єднати зусилля двох сторін для просування української та індійські продукції на ринки.
Президент правильно зазначив перед українськими журналістами, що Україна посідає п’яте місце у світі з підготовки програмістів. Але про те, як використати напрацювання і можливості обох сторін, мали б говорити спеціалісти в цій галузі. Як це було у випадку із залученням до складу делегації генконструктора ДП «Антонов» Дмитра Ківи, який давно веде переговори з індійськими колегами.
Президент сказав, що Україна зацікавлена у створенні інформаційних і дата-центрів для гармонізації послуг українським компаніям, а також закордонним, які працюють в Україні. «Хочемо створити сучасну систему, яка створювала б умови для розвитку й отримання прибутку», — наголосив Янукович.

Хто ж цього не хоче, але чому цього не вдається досягти і чи допоможе тут скасування податку на прибуток для ІТ-компаній? Як і побажання створити свою силіконову долину в Україні. Бангалорська, яка називається Infosys, справила враження на журналістів. Це величезне містечко, в якому працює 25 тис. осіб (60% — чоловіків, 40% — жінок). У середині можна пересуватися на електромобілях — їх вісім тисяч у місті, і велосипедах — їх 18 тисяч. У цьому кампусі — сім їдалень, декілька басейнів, у яких можна купатися після 16.00. Зарплата початківця, який закінчив коледж і здобув інженерну освіту, становить 350 тисяч рупій, або 7 тисяч доларів, на рік. Це — невелика зарплата за світовими мірками, але вона податкова; із другого боку, для Індії з її цінами на продукти харчування, проїзд це дуже висока зарплата. Тут, у цьому кампусі, складається враження, що це окремий світ, високоінтелектуальний і до того ж зосереджений на збереженні довкілля. Цим і можна пояснити традицію, що кожен працівник має посадити дерево. Те ж саме стосується і високопоставлених гостей, які відвідують це індійське силіконове диво.

Президент слушно говорив про те, що треба об’єднати зусилля української та індійської промисловості з виробництва фармацевтичної продукції. Він також зазначив, що після його відвідин Biocon було досягнуто домовленості про створення СП з постачанням в Україну ліків за ціною виробника. Але ж, як відомо, індійці скаржаться, що в Україні закривають індійські підприємства з виготовлення ліків.
Нині в нашій країні дуже популярно говорити про силіконову долину, але, схоже, ніхто з українських чиновників так і не спробував розібратися з тим, як створювали Силіконову долину в США, у Бангалорі і як створюють Сколково в Росії. А це все різні проекти, які об’єднує тільки назва. Бангалорська силіконова долина сильна дешевою робочою силою, американська — підприємливістю, великим бажанням компаній ризикувати, крім того, там однакові правила гри для всіх учасників. Чи є у нас такі умови? Чи маємо менеджерів із реалізації національних проектів? Питання риторичне.

ДОВІДКА «Дня»

Компанію Infosys було створено 1981 року сімома людьми з початковим капіталом $250. Сьогодні вона є світовим лідером із консалтингу, технології та аутсорсингу з доходом $7,126 млрд. Infosys надає послуги з бізнес-консалтингу, технології, інженерні та аутсорсингові послуги, допомагаючи клієнтам у понад 30 країнах побудувати найсучасніші підприємства.
Infosys має 66 офісів і 69 центрів розвитку в США, Індії, Китаї, Австралії, Японії, Близькому Сході, Великобританії, Німеччині, Франції, Швейцарії, Нідерландах, Польщі, Канаді та багатьох інших країнах. В Infosys та її дочірніх підприємств працює 153761 співробітників. Свою місію компанія бачить у «стратегічному партнерстві побудови підприємств завтрашнього дня».

ДО РЕЧІ

Віктор Янукович на українсько-індійському бізнес-форумі в Бангалорі зауважив, що індійську сторону мають зацікавити українські розробки у сфері літакобудування, серед яких — найсучасніші літаки марки «Антонов», наприклад пасажирські Ан-148 та Ан-158. Президент звернув особливу увагу на те, що Україна має великі виробничі потужності для розширення поставок на індійський ринок пасажирських і вантажних суден, а також суднового обладнання. Про деталі такої українсько-індійської співпраці «День» розпитав у гендиректора та генконструктора ДП «Антонов» Дмитра КІВИ:
* * *
— Безперечно, це відкриває можливості, але ми вже співпрацюємо з індійцями. По-перше, реалізуємо контракти. Про це всім відомо. Ми ще колись поставляли в Індію наші літаки Ан-12, і там це пам’ятають. У них дуже добрі враження про цей період співпраці.

— А що нині пропонуєте?

— У них є кілька програм в авіаційній сфері. Це розробка пасажирського літака для 180 пасажирів. А в нас є Ан-148 і Ан-158, якщо хочете в різних варіантах. Друга програма — тендер на розроблення патрульного літака для кількох підрозділів військово-повітряних сил, для національної гвардії, берегової охорони Індії.

А третя програма — це транспортний літак: вони оголосили тендер на заміну 63 літаків Авро. І ми працюємо, зокрема, з індійськими партнерами. До цієї програми залучено приватний бізнес та індійські авіаційні інституції. Але це серйозна програма, і ми більш як рік спільно працюємо над нею.

Крім цього, розробляємо літак вантажопідйомністю 18 тонн, який повністю замінює Ан-12. Це новий, сучасний літак, і ми бачимо, що якраз у ринку Індії є потреба в літаках такого класу. Він, безперечно, їх теж цікавить і буде затребуваним, тому що охоплює літаки типу Авро, котрі вони міняють, і трохи більші літаки, ніж американський «Геркулес», який у них, до речі, є.

Я помітив, що якщо раніше Росія мала великий вплив в авіаційних поставках, то сьогодні це перевага західних компаній.
Ми також пропонуємо індійцям літак Ан-70. Гадаю, що ця програма також зацікавить їх.

— Цей літак потрібно пропонувати разом із Росією?

— Ми з росіянами пропонуватимемо. Я думаю, що вони не проти того, щоб реалізувати цю програму. Але великою мірою стосується наших політичних відносин із Росією...