«Україна може швидко змінити ситуацію і стати знову цікавою Заходу»

Під час круглого столу «Американо-українські відносини: рекомендації з погляду минулого», проведеного Інститутом Кеннана у Міжнародному центрі підтримки науковців ім. Вудро Вільсона, колишні посли США в Україні Вільям Міллер, Стівен Пайфер і Джон Гербст спробували проаналізувати досягнення України за роки незалежності, оцінити розвиток двосторонніх відносин між Україною та США й дати рекомендації новопризначеному державному секретареві Джону Керрі щодо подальшої співпраці з Україною.

УКРАЇНА 20 РОКІВ ПОСПІЛЬ: ОЦІНКИ «ТВЕРЕЗІ» ТА «НЕВТІШНІ»

Тон дискусії про сучасний стан України задав перший посол США в Україні Вільям Міллер, який із сумом констатував, що за 20 років незалежності Україна так і не досягла демократичного суспільства й ринкової економіки. Даючи «тверезі» та «невтішні» оцінки Україні, Міллер зазначив, що всі економічні процеси в державі контролюються не середнім класом, а «вузьким колом мільйонерів і мільярдерів» та побудованою ними системою«олігархічного» і «кримінально-плутократичного» управління.

«За двадцять років незалежності Україна мала чотирьох президентів і дев’ятнадцять прем’єр-міністрів, але цей парад керівників не сприяв посиленню довіри громадян до своєї влади», — зазначив Міллер. Суспільна довіра до державних керівників падає з року в рік, корупція призводить до ерозії морально-етичних основ суспільних відносин. Україна упустила момент найбільшого демократичного піднесення, коли«доля подарувала Вікторові Ющенку білого коня, але він виявився нездатним їздити на ньому».

Поділяючи думку Міллера, старший експерт Інституту Бругінгза Стівен Пайфер наголосив на «надзвичайно повільних темпах втілення економічних реформ». Постійне ж маневрування України між Росією та Європою свідчить про відсутність чіткої міжнародної стратегії. Як наслідок, Україна опинилася перед трьома викликами, як то згортання демократії, посилення корупції в економічній та енергетичній сферах, зростання міжнародної ізоляції.

ПРО «СТРУКТУРНІ ПОМИЛКИ» ТА «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ЗВЕРХНІСТЬ» США ЩОДО УКРАЇНИ

Цінним у перебігу дискусії було й визнання колишніми послами деяких помилок, яких вони припустилися за час своєї дипломатичної каденції. Зокрема, на думку Міллера, США зробили «величезну структурну помилку» і продемонстрували «інтелектуальну зверхність» перед Україною в момент вироблення плану радикальних економічних реформ. «Ми просто не розуміли тих величезних економічних викликів, які стояли перед Україною в момент її переходу від комунізму до вільного ринку. Ми підштовхували Україну до проведення земельної реформи, до кінця не розуміючи всіх її обставин... Ми сліпо наслідували американську модель, яка не могла служити добрим прикладом в українських реаліях». Не маючи відповіді на запитання про те, як забезпечити найсправедливіший перерозподіл державного майна в посткомуністичних країнах, США не змогли попередити виникнення в них класу «олігархів та крадіїв державного майна».

Аналізуючи роки своєї роботи на посаді посла, Стівен Пайфер пошкодував про те, що США уникали відвертої розмови з президентом Кучмою про погіршення становища демократії в країні під час виборчої кампанії 1999 року. «Тоді ж президент Клінтон та віце-президент Гор мали добрі робочі відносини з президентом Кучмою, а наш аналіз внутрішньої політики свідчив про те, що Леонід Кучма міг перемогти на президентських виборах 1999 року й без фальсифікацій. Однак США могли використати альтернативні канали комунікації, як то візит в Україну державного секретаря Мадлен Олбрайт, щоби донести до Леоніда Кучми нашу стурбованість зі становища демократії в Україні».

Для посла Джона Гербста, директора Центру комплексних операцій Національного інституту стратегічних досліджень США, великим особистим розчаруванням виявився період розколу демократичної коаліції 2005 року. «Тоді я витратив безліч годин на спілкування з командами президента Ющенка та прем’єр-міністра Тимошенко. Ми намагалися попередити конфлікт між двома командами. На жаль, всі зусилля були марними, і сьогодні ми ще краще розуміємо важливість того історичного моменту. Можливо, саме він і визначив перебіг української історії та зумовив той стан, у якому Україна перебуває сьогодні», — зазначив посол.

2015 РІК — ЧАС «ПІ» ДЛЯ УКРАЇНИ?

Найскладнішим моментом круглого столу виявилося прогнозування американо-українських відносин після президентських виборів 2015 року. Без сумніву, сама кампанія буде складною, адже, ув’язнивши Тимошенко та Луценко, влада загнала саму себе в пастку. Звільнення політичних в’язнів, хоч і задовольнило б Захід, неминуче дало би поштовх протестним настроям і посилило б суспільний попит на покарання винних у цих вироках. Це створює неминучі загрози для нинішньої державної верхівки України.

Провівши паралель з президентськими виборами 2004 року, посол Гербст сказав про важливість позиції політичних еліт та силових структур у процесі переходу влади від одного президента до іншого. Він нагадав, що успіх помаранчевої революції залежав від об’єднання критичного числа політичної еліти навколо єдиного кандидата від опозиції. Не останню роль в успіху Майдану відіграла державницька позиція силовиків — тодішнього міністра внутрішніх справ, міністра оборони та голови Служби безпеки України.

На думку посла Гербста, перемога кандидата від опозиції на наступних виборах поки що не є очевидною. Однак коло прибічників навколо «вже непопулярного Президента Януковича» також звужується. Розкол у його команді може стати реальністю, про що свідчать сигнали від самих членів Партії регіонів. «Теперішнє керівництво країни більше дбає про себе, ніж про власний народ. З огляду на це, програш теперішньої влади (на наступних виборах) не зашкодив би Україні», — підсумував посол Гербст.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЖОНУ КЕРРІ

Постійним рефреном у ході розмови звучали слова про «втому Заходу від України». Але це вже не перший випадок такої «втоми». Згадаймо бодай складний період відносин Заходу з Україною під час акцій «Україна без Кучми». Посли погодилися в тому, що Україна може швидко змінити ситуацію і стати знову цікавою Заходу, варто їй лише продемонструвати позитивні зрушення в питаннях захисту прав людини і демократії.

Політика США щодо України після приходу Джона Керрі на посаду державного секретаря не буде кардинально іншою. Втім, як зазначив Свів Пайфер, керівництво України вдається до ще більшої помилки, переоцінюючи своє значення для Заходу. Керівники України вважають, що США буцімто за будь-яку ціну прагнуть попередити повернення України в зону геополітичного впливу Росії. Але «президент Барак Обама не мислить категоріями «холодної війни», — зазначив посол. «Задля покращання своїх відносин із Заходом Україна має передусім посилювати свої демократичні рейтинги, адже уряд США не заплющуватиме очей на порушення прав людини і згортання демократії в Україні лише заради того, щоб попередити її тяжіння в бік Росії».

Енергетика — це та сфера, де глибша співпраця між Україною та США не просто бажана, а й необхідна. Україна на 60—65% залежна від російських енергоносіїв, але вона може розвивати власні альтернативні джерела енергії. Останні роки Україні вдавалося утримувати баланс сил із Росією з причини залежності останньої від української газотранспортної системи. Будівництво ж нових маршрутів у межах проектів Південний та Північний потік за декілька років дасть Росії можливість здійснювати поставки газу в обхід України. Це значно послабить її переговорні можливості всього за декілька років. Тому в інтересах України — співпрацювати із західними компаніями, які мають необхідні технології для видобутку газу в Чорному морі.

Що ж до інших рекомендацій послів новопризначеному Джону Керрі, то, як зазначили вони, США необхідно й надалі сприяти розвитку громадянського суспільства в Україні, підтримувати молодих та перспективних лідерів, надавати підтримку закладам освіти і культури. «Перебуваючи під впливом різних імперій та держав, народ України виробив власну стратегію виживання попри будь-які зовнішні обставини та дії влади», — зазначив посол Гербст. Підсумовуючи відверту розмову в експертному колі, посол Гербст зазначив: «Із моменту своєї незалежності Україна постійно демонструвала циклічні тенденції демократичного розвитку, а періоди стагнації змінювалися періодами піднесення. Теперішнє керівництво країни більш зацікавлене у збільшенні власних прибутків та утриманні влади, ніж у підтримці добрих відносин із Заходом. Але ми справді хочемо, щоб Україна знала: в Америці вона завжди може знайти потенційних партнерів».