Непристойна пропозиція
На початку 90-х років був популярний фільм «Непристойна пропозиція». Суть фільму — в переживанні молодої подружньої пари, якій ексцентричний мільйонер зробив пропозицію: один мільйон доларів за ніч з дружиною. Повагавшись, подружжя приймає пропозицію. Мільйон свій отримують, але втрачають одне одного.
Сьогодні президентам українських футбольних клубів було зроблено непристойну пропозицію ціною в мільярд.
***
Ідея «чемпіонату СНД», що мутувала в «об’єднаний чемпіонат» Росії та України, не отримала підтримки ні в українських, ні в російських уболівальників. З неї відверто потішалися. А сьогодні, коли стало відомо, що на зустріч керівників російських та українських клубів, що відбулася в Москві в офісі «Газпрому», не приїхав жоден президент з України, реготали вже у відкриту. Але Газзаєв і Ко, незважаючи на невдоволення уболівальників і пряму заборону президента ФІФА, робили свою справу. І підірвали бомбу. Бюджет «об’єднаного чемпіонату» становитиме мільярд доларів. Клуби, залежно від здобутого місця, отримають від 25 до 92 мільйонів доларів призових.
***
Нас вирішили тупо купити. В сумі «один мільярд» немає ані футболу, ані економіки. Економічно обѓрунтоване спонсорство і продаж телевізійних прав можуть дати менше 10% цієї суми. У всьому цьому задумі немає нічого, окрім політики. Нас наполегливо тягнуть на орбіту Росії. В економіці — до Митного союзу, у футболі — до «об’єднаного чемпіонату».
Президентів футбольних клубів не можна залякати перекриттям газу, натомість можна запропонувати «бабло». Один мільярд для «Газпрому» — це копійки. Але для президентів засвічені призові — це серйозні гроші, що практично подвоюють клубні бюджети.
Я дуже сподіваюся на те, що керівники наших клубів зрозуміють, що їх використовують у політичних цілях. Хоча розумію, що очі у них серйозно розширилися і мозок почав планувати, куди можна витратити таке «баблище».
Але є речі важливіші за гроші. Мають бути.
***
Я уболівальник з 25-річним стажем. Це не багато і не мало. Середньо.
Я стежив за нашим чемпіонатом від самого його провального старту 1992 року, коли в один дивізіон змішали команди з вищої та другої ліги чемпіонату СРСР.
Я плювався, коли в 90-х роках кожен другий пас ішов у аут. Плювався і вірив у краще.
І я дочекався цього кращого. Так, наш «чемп» ще далекий до ідеалу. Але рівень команд серйозно виріс. Весняна стадія єврокубків для нас вже не мрія, а обов’язкова програма.
Наш чемпіонат вже давно не на двадцятих місцях у рейтингу УЄФА, а на сьомому (російський, до речі, на дев’ятому місці). Ми поступаємося лише провідним європейським чемпіонатам.
Мрії починають збуватися. І тут виникає це татаро-монгольське ліго.
***
Ми не можемо дати нашим клубам мільярд доларів. Ми лише уболівальники. Але саме заради нас і повинні гратися матчі. Ми голосуємо за них походами на стадіон і пультами телевізорів. З нами теж потрібно рахуватися. Отже, я, незважаючи на всю свою любов до футболу, зобов’язуюсь не дивитися жодного матчу «об’єднаного чемпіонату», якщо такий відбудеться. І прошу вас підтримати цю позицію. Допоможемо президентам клубів не помилитися. Прийняття непристойних пропозицій призводить до непристойних результатів. Пам’ятайте це.
Випуск газети №:
№31, (2013)Рубрика
Суспільство