Тому що в мера було серце...

Учора миколаївці провели в останню путь свого мера Володимира Дмитровича Чайку. Він пішов із життя раптово 2 березня. Але в пам’яті сотень тисяч людей, які знали його як мудрого керівника, чудового дипломата, рідну й близьку людину він назавжди залишиться живим. Таким же життєрадісним, веселим, сповненим енергії та ентузіазму. І навіть під час прощання оркестр виконав улюблену пісню мера Чайки «Білі крила».

Володимир Дмитрович Чайка 12 років очолював Миколаїв. За ці роки серйозно конкурувати з Чайкою ніхто не зміг. Ця дивовижна людина мала особливе прагнення — служіння народові. Володимир Дмитрович казав: «Ключ від моєї долі мені вручила мати. Гадаю, їй не соромно за вчинки свого сина. І жодної таємниці успіху немає. Просто будь-хто, обіймаючи високу посаду, має розуміти: особистий успіх і значний соціальний статус — це висока відповідальність. Треба залишатися людиною. А моя місія, гадаю, зробити життя миколаївців кращим...» Маленький, але примітний штрих: коли «День» надрукував ґрунтовний матеріал про Володимира Дмитровича, він передусім показав статтю мамі — своєму найсуворішому критикові.

Можливо, сам того не помічаючи, Володимир Дмитрович демократизував колись «закрите» місто і відкрив його світові. Тривалий час у політичному житті України він відігравав важливу роль. Таких людей називають — міцний господарник. Він уявляв, де, що й коли треба побудувати чи реконструювати. Коли проводив щотижневу апаратну нараду — ставало зрозуміло, що він найкраще знає місто. Практично щодня Чайка йшов додому пішки, без охорони й супроводу. Привітатися встигав із сотнями людей. І багатьох він реально знав не лише в обличчя, а й на ім’я. Городяни його знали всі. І любили. Так, можливо, сердилися, бурчали, але реально вважали своїм народним мером.

Він народився 5 жовтня 1948 року в місті Бериславі Херсонської області. Згодом родина переїхала жити до міста Миколаєва. Відтоді його доля тісно переплелася з долею міста. Екс-мер міста Херсона Володимир Сальдо поділився: «Багато чого він мене навчав: як потрібно працювати, як потрібно ставитися до людей. По життю ми були добрими друзями, і для Херсона це така ж велика втрата, адже Володимир Дмитрович народився саме в Херсонській області». Президент земляцтва «Миколаїв», народний депутат України Анатолій Кінах сказав під час прощання: «Уряд і Миколаївське земляцтво сумує. Ми щиро співчуваємо з приводу непоправної втрати — смерті Володимира Дмитровича Чайки. Це була Людина з великої літери, він завжди вболівав за Миколаїв, і ми обіцяємо, що всі його починання будуть продовжені». Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов зазначив: «Усі мери рівнялися на нього. Це втрата не лише для Миколаєва і миколаївців, а й для всієї держави загалом». Голова Миколаївської обласної ради Ігор Дятлов поділився: «Володимир Дмитрович однозначно був патріотом свого міста. Він вболівав, захищав, прагнув зробити все для наших мешканців. Напевно, в пам’яті кожного з нас він залишиться такою життєрадісною, цілеспрямованою людиною, яка будь-якої миті приходила на допомогу, людиною, яка вміла тримати удар, людиною, яка завжди знаходила, що сказати».

Якось, коли треба було підбадьорити підлеглих і городян, Володимир Дмитрович узяв у руки гітару і заспівав: «Білі крила, білі крила...». Він згадав, як колись ще хлопчиськом полюбив цю пісню Валерія Ободзинського, яку незаслужено забули. Сьогодні вже ніхто не пам’ятає, на якій із зустрічей Володимир Дмитрович заспівав цю пісню вперше, але вона стала його «візитівкою». «Миколаєву пощастило — у нього були «білі крила» Володимира Чайки. Людини, громадянина, професіонала!» — каже Гліб Головченко, секретар НСЖУ, директор Коледжу преси і телебачення, член виконкому Миколаївської міської ради.

Мер не уникав спілкування з журналістами, не боявся осуду з боку громадськості, але й не хизувався досягненнями. Володимир Чайка підтримував і повністю сприяв розвитку і молодого покоління журналістів — юних кореспондентів, учасників Національного конкурсу шкільних газет. 12 років за підтримки мера міста в Миколаєві відбувалося підбиття підсумків конкурсу. Гліб Головченко зазначає: «Часто за справами й ухваленими рішеннями ми, представники миколаївської громади, не помічали простої людини, щирої, життєрадісної, зі співочою душею і палким серцем. Саме людяність відкрила феномен Чайки містові, країні, світу, людям».

Він пішов так миттєво, як і жив — блискавично приймаючи необхідні містові рішення, оперативно вирішуючи життєво важливі проблеми. Він працював, не шкодуючи себе. Його серце ніколи не знало спокою: воно хвилювалося і раділо, вболівало за місто і святкувало в часи перемог. Воно ніколи не було спокійним і байдужим. Воно не витримало...

Міський голова Миколаєва Володимир Дмитрович Чайка пішов від нас на 65-му році життя. Вічна йому пам’ять, любов і шана від Миколаєва й миколаївців.

«День» сумує з приводу смерті Володимира Дмитровича Чайки і приносить щирі співчуття його рідним, близьким, громаді Миколаєва.

«День» і корпункт «Дня» в Миколаєві