Мексика лише хороша?

Щоб швидко отримати уявлення про розуміння середнім американцем відносин між США та Мексикою, достатньо всього лише подивитися телевізійний серіал «На всі заставки» (Breaking Bad), що отримав визнання критиків. Дія серіалу починається в Альбукерку (Нью-Мексико) й розповідає про зліт і падіння Волтера Уайта, вчителя хімії середньої школи, який став метамфетаміновим королем.

Більша частина дійових осіб з американського боку кордону представлені з симпатією й глибиною. Головного героя, який крок за кроком занурюється у злочинний світ наркотиків, розкрито з такою прозорливістю, що кожне з рішень, які він приймає на шляху до падіння, виглядає доцільним і виправданим.

На жаль, герої серіалу, що перебувають по інших бік кордону, представлені поверхово. В одній зі сцен два мексиканські гангстери безжалісно вбивають дванадцять ні в чому не винних співвітчизників, які могли б повідомити про перетин ними кордону. В іншому епізоді показано, як працівники мексиканської федеральної поліції напали на наркобарона на його гасієнді, маючи на увазі, що вони лише роблять конкурентну пропозицію ділерові конкурента.

«На всі заставки» — це чудовий телевізійний серіал, але дуже шкода, що чимало американців бачать лише цей бік речей. У Мексиці дійсно існують серйозні проблеми з безпекою в деяких регіонах, але, в той же час, ця країна може стояти на порозі значних політичних і економічних перетворень. Фактично, вже впродовж кількох років Мексика за рівнем зростання ВВП в числі лідерів Організації економічної співпраці й розвитку (ОЕСР), а нещодавно за зростанням ВВП вона випередила Бразилію.

Замість того щоб продовжувати боротися (як у США) після президентських виборів, що викликають суперечки, основні політичні партії Мексики виявилися готовими до співпраці з низки життєво важливих структурних реформ, що зможуть активізувати економічне зростання на кілька десятиліть вперед. До порядку денного входить розширення бази оподаткування з метою зменшення залежності від нафти, ініціатива щодо підвищення конкуренції у сфері засобів масової інформації й телекомунікації, а також внесення змін до конституції, які дозволять нафтогазовій і нафтохімічній компанії Pemex, що належить державі, створювати спільні підприємства з іноземними фірмами.

Ця наведена останньою реформа є життєво необхідною, бо велика частина Мексики, з погляду геології, схожа на південний захід США. У принципі, економіка Мексики має отримувати прибуток від тієї ж революції сланцевого газу, що забезпечує стрімкий стрибок США, де ціни на природний газ становлять менш як одну чверть від того, що платять європейці.

Мексика вже користується перевагами буму виробництва, який дозволив збільшити експорт її продукції до США після довгострокового падіння. В умовах стрімкого зростання зарплат у Китаї та підвищення ціни на нафту, що призводить до збільшення транспортних витрат, ідея про розміщення виробництва в Мексиці виглядає привабливіше, навіть беручи до уваги проблеми з безпекою.

Авжеж, може не все пройде гладко. Перше й найголовніше —політична еліта може раптово відмовитися від проведення життєво необхідних структурних реформ, і мексиканське бізнес-співтовариство, наразі сповнене оптимізму, занепаде духом. Таке траплялося й раніше.

Є також ризик, що іноземні інвестори, яким уже починає подобатися Мексика, можуть її полюбити аж занадто. Величезний приріст капіталу може призвести до значного збільшення обмінного курсу песо і як результат зростання дуже привабливих наразі в Мексиці витрат на оплату праці. Або США можуть поступово увійти в рецесію (хоча нині головним сценарієм є незначне зростання).

Далі має місце проблема з безпекою, що призводить до значного податку на здійснення діяльності в багатьох районах Мексики. Наприклад, одним з найважливіших досягнень адміністрації колишнього президента Феліпе Кальдерона стало будівництво 140-мильної автомагістралі, що з’єднала місто Дюранго в глибині країни з портом Масатлан на узбережжі Тихого океану. Вона проходить через пересічену місцевість через більш ніж 200 тунелів і мостів. Передбачається, що ця автомагістраль дозволить скоротити час у дорозі на три або чотири години. Якщо не звертати уваги на погоду, то автомагістраль нагадує Швейцарію.

Проте нова дорога викликала занепокоєння, зокрема в США, в плані того, що вона може слугувати контрабандним шляхом для перевезення наркотиків і зброї. Тому військові відчувають, що зобов’язані встановити на автомагістралі контрольно-перепускні пункти. На жаль, безліч окремих прикладів у минулому свідчить, що ці охоронці можуть уповільнити рух на такий самий час, який проект мав був скоротити!

Мексиканські політичні лідери визнають наявність у країні внутрішніх проблем. Проте причинами трьох з них вони вважають США. Перша й найголовніша: у США створюється величезний попит на заборонені наркотики, що забезпечує доходи всієї латиноамериканської мафії так само, як експеримент у США із «сухим законом» в 1920-х роках призвів до збільшення прибутку гангстерів, таких як Аль Капоне. Нікому не відомо точно, який річний прибуток отримують мексиканські наркокартелі, але, без сумніву, він становить мільярди доларів.

Друга: США зі своїми м’якими обмеженнями на продаж зброї слугують справжнім арсеналом зброї для багатих мексиканських наркобаронів. Звісно, цілком можливо, що вони можуть придбати аналогічну зброю де завгодно, але не обов’язково так дешево й зручно.

І нарешті, США можуть багато чого зробити для обмеження відмивання грошей. Одним простим кроком могло б бути обмеження ходіння банкнот номіналом 100 доларів, що здебільшого використовуються в тіньовій економіці.

Велика кількість проблем, що характеризують складні американсько-мексиканські відносини, могла б бути вирішена, якби Мексика змогла підтримати стрімке зростання. Чиста імміграція до США, яка вже скоротилася, може знову поновитися. Для США було б так само вигідно, як і для Мексики, щоб умови на південному кордоні були виключно добрими.

Проект Синдикат для «Дня»

Кенет РОГОФФ — професор економіки й політики Гарвардського університету, глава Міжнародного валютного фонду (2001—2003 рр.)