Стоп негативному контенту
Ужгородець Сергій Пішковцій створив блог, щоб публікувати життєствердну інформацію. Сьогодні цей ресурс — доволі популярний серед української молодіжної аудиторії
Незважаючи на популярність соціальних мереж, блогосфера в українському інтернет-просторі відіграє свою роль. Сьогодні розмова про особливий ресурс — блог Inspired (www.inspired.com.ua). Його девіз — «джерело вашого натхнення». Творці блогу акцентують увагу на позитивному контенті, тому що мотивує, формує оптимістичні життєві погляди. Вони позиціонують Inspired як острівець, вільний від негативної інформації. Цей блог доволі популярний серед молоді (приміром, «вКонтакті» на нього підписані майже 18 тисяч користувачів). А нещодавно команда Inspired спробувала перейти від блогінгу до повноцінної журналістики, презентувавши Inspired Magazine.
Про веб-ресурс та ситуацію в українській блогосфері ми спілкувалися із засновником та керівником Inspired — 23-річним мешканцем Ужгорода Сергієм ПІШКОВЦІЄМ.
— Як і коли ти прийшов у блогосферу? Що спонукало почати вести перший блог?
— Блогосферою я зацікавився ще в 2006 році. Тоді саме починався час веб 2.0 сервісів, багато хто пробував вести блог. Соціальні мережі ще не були настільки популярнbvb, як зараз, і блоги стали чудовим способом самовираження — і для мене в тому числі. Перші два мої блоги були дуже різними: один — особистий, де я писав про все, що відбувалося навколо, другий — про політику, яка тоді мене дуже цікавила.
— Як виникла ідея проекту Inspired?
— Мені захотілося створити в інтернеті місце, яке буде вільним від негативного контенту, жахливих фото та набридливої інформації. Цим місцем і став Inspired. Ми збираємо лише яскравий, позитивний, мотивуючий та цікавий контент, переважно візуального характеру. Аудиторія блогу — молоді люди віком 18 — 35 років, яким хочеться відкинути нав’язані суспільством стереотипи та подивитися на світ по-новому. Ми пропонуємо нашим відвідувачам активний спосіб життя та незаангажований світогляд, і їм це подобається.
— Блогу нещодавно виповнилося три роки. Ти починав сам, а тепер Inspired — колективна справа (на сайті зазначено, що над ним працює семеро людей)... Це нетипово для блогу. Як тобі працювати в команді?
— Поступово, рік за роком, до блогу ніби «приростали» люди, які зараз творять проект разом зі мною. Найбільше, що мені сподобалося в цьому процесі, — це його органічність. Колеги по Inspired прийшли самі по собі — хтось спочатку був лише читачем, а потім вирішив стати автором, а хтось одразу захотів активно долучитися до проекту. Бути одночасно й автором, і редактором, і менеджером сайту доволі складно, проте в цьому є багато приємного. Адже кожна нова людина — це нові контакти, нові можливості, про які самостійно я б навряд дізнався, не з усім би впорався. Ключове в роботі команди — це те, що кожен із нас пише про улюблене в певну рубрику, тому й якість матеріалів та мотивація до їх написання стають набагато вищими.
— Чим для тебе стала нагорода BUBA (Best Ukrainian Blog Awards) — найкращий тематичний блог у 2011 році?
— Конкурс найкращих блогів, на якому ми перемогли, став хорошим випробуванням на якість — в першу чергу для мене. Я зміг побачити, що проект дійсно цікавий не лише членам журі, а й читачам. Шкода, що конкурс цього року не проводився. Навіть незважаючи на те, що українська блогосфера не така вже й велика і, фактично, позбавлена якихось гучних або зіркових проектів, це досить хороший стимул для всіх, хто публікує контент, задуматися про його якість та ціль.
— 21 грудня минулого року ви опублікували на сайті перший випуск онлайн-журналу Inspired, повністю зверстаного, фактично готового до друку видання. Чи вдався експеримент переходу з блогінгу до журналістики? Наскільки вони близькі в твоєму розумінні?
— Ключовим словом й справді є «експеримент» — ми спробували себе в новому форматі. Якщо оцінювати реакцію читачів на журнал — то він, без сумніву, вийшов вдалим. Ми отримали майже сотню позитивних відгуків, які люди надсилали через спеціальну форму. Щодо кількісних показників — то ми маємо майже 3000 завантажень із сайта та більше 13000 переглядів журналу он-лайн.
Лише той, хто спробував себе в журналістиці, може осягнути її відмінність від блогінгу. Ми це в повній мірі відчули під час роботи над журналом. На відміну від Інтернету, де кожна секунда має вагу, практикується постійний режим роботи в реал-таймі, підготовка журналу потребує більше часу й виваженості. Потрібно було детально продумати все — від тематики статей, вибору героїв для інтерв’ю до дрібниць типу шрифтів та обкладинки. Перші матеріали для журналу ми почали збирати ще влітку, і, звичайно, нам хотілось їх опублікувати одразу ж, але ми притримали ексклюзив для журналу.
— Чи думали ви про випуск друкованого видання? Чи буде другий випуск?
— Роздуми про друк, звісно, були. А ще більше таких думок висловлювали наші читачі, які навіть називали конкретні суми, за які б вони зголосилися щомісяця купувати журнал. Зважаючи на те, що ми не хотіли брати грошей за перший випуск журналу, він поширювався абсолютно безкоштовно — його можна було скачати з сайта у форматі pdf, або ж читати он-лайн за допомогою сервісу Issuu. Тим не менше, ми залишили реквізити для пожертв, аби читачі — за бажанням — могли підтримати нас фінансово. Загалом було зібрано більше 500 грн — це, звісно, зовсім невелика сума, але для першого разу непогано.
Щодо другого випуску та виходу в друк — ці питання ми поки відклали. Звісно, набагато приємніше тримати в руках фізичну копію твого творіння, не бути залежним від екранів планшетів чи ноутбуків. Але друкована преса — все-таки зовсім інша галузь, в якій діють інші закони. А ми поки почуваємося в Інтернеті, як риба у воді. Однак якщо ми знайдемо рішення, яке влаштує нас за усіма параметрами, то, без сумніву, продовження Inspired Magazine буде.
— Чи є в українському інформаційному просторі межа між блогерством і журналістикою, публіцистикою? Наскільки високим є рівень українських блогерів?
— Журналістика мені особисто завжди була цікава тим, що це чудовий спосіб донесення інформації до людей. Інше питання — в який спосіб ця інформація буде доноситись: у професійний (журналістика) чи любительський (блоги). Межа між цими двома поняттями за останні роки розмилася настільки, що зараз не завжди зрозуміло, де блог, а де дійсно ЗМІ. Проте я вважаю, що ті блоги, які працюють за журналістськими стандартами, цілком можуть носити звання ЗМІ. Адже єдине, що їх відрізняє від традиційних сайтів новин, — це формат подачі контенту.
— Які тенденції можна прослідкувати в українській блогосфері сьогодні? Заважають її розвитку соціальні мережі чи сприяють?
— Знаковою тенденцією останніх років стало масове розпорошення аудиторії. Якщо років п’ять тому блоги можна було сміливо локалізувати за кількома популярними платформами, то зараз автори пишуть не лише на спеціалізованих сервісах, а й в соціальних мережах. До того ж практично кожен великий новинар («Кореспондент», «Українська Правда») створив власні розділи блогів, де пишуть як запрошені «зірки», так і «рядові користувачі». Єдина перевага соціальних мереж у цьому сенсі — це зручність публікації. Не потрібно створювати власний блог, не потрібно займатися його налаштуванням — усі твої тексти і думки одразу бачать всі твої друзі та підписники.
— Як ти вважаєш, в якому разі людині варто почати вести блог?
— Я вже досить давно спостерігаю за тим, що мотивує людей заводити блоги, і за цей час виробилося кілька висновків. Мотивація буває різною — хтось начитається дурнуватих статей про заробіток і заводить блог, аби «качати гроші» з нього (звісно ж, це занадто самовпевнено), хтось заводить блог, аби бути почутим, а хтось пише просто для себе. В будь-якому разі, я вважаю, що блог варто заводити, якщо вам цього просто хочеться. Можливо, ви не станете зіркою блогосфери чи найцитованішим автором Інтернету, але щонайменше — навчитесь ясно висловлювати свої думки та отримаєте прекрасний онлайн-щоденник, який потім буде дуже цікаво прочитати насамперед для себе самого.
Початок та продовження теми в матеріалах:
