Влада повертається до кримінальної відповідальності за наклеп?

Перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін у своєму матеріалі для видання «Закон і бізнес» запропонував повернути кримінальну відповідальність за «публічне поширення дійсних або вигаданих відомостей, які принижують честь, гідність чи ділову репутацію громадянина або організації, зганьблення у пресі з метою вплинути на виконання ними своїх обов’язків» або ж дифамацію (№11 (1101) 16.03—22.03.2013).

Медіапрофспілка та голова комітету ВРУ з питань свободи слова Микола Томенко охарактеризували ініціативу Рената Кузьміна як ще одну спробу реанімувати кримінальну відповідальність за наклеп. Нагадаємо, проти відповідного законопроекту Віталія Журавського українська медіа-спільнота активно протестувала восени минулого року. У результаті цих протестів законопроект зняли з розгляду ВРУ.

У своєму матеріалі Ренат Кузьмін зазначає, що дифамація сьогодні активно використовується в Україні як засіб тиску на слідство та суд. Зазначаючи, що «божественна природа судової влади відзначена ще в біблійних текстах», він відносить до засобів дифамації, зокрема, вуличні рухи, акції протесту, дискредитацію суддів, прокурорів, судової та правоохоронної системи, дискредитацію влади. Як приклад використання цих засобів тиску з боку українського суспільства та європейських партнерів Ренат Кузьмін наводить справи Юлії Тимошенко та батька й сина Павличенків.

Загалом заступник Генерального прокурора України пропонує внести статтю про дифамацію «до Кодексу про кримінальні проступки, прийняття якого, за словами Генерального прокурора Віктора Пшонки, очікується на початку 2014 року».

Треба сказати, що у своєму тексті Ренат Кузьмін посилається і на європейський досвід, зазначаючи, що відповідальність за дифамацію передбачена кримінальними кодексами багатьох європейських держав. Утім, українські медійники побоюються, що у вітчизняних умовах подібна стаття стане інструментом переслідування чесних, опозиційних владі журналістів. «Журналісти протестуватимуть, бо вони усвідомлюють, що втілення ідеї кримінальної відповідальності за наклеп стане новим інструментом тиску на представників їхньої професії. Медійне середовище розуміє, що корумпована влада каратиме не борзописців, які справді поширюють неправдиву інформацію. Переслідувань зазнаватимуть чесні журналісти, які викривають хабарництво, корупцію, кумівство, злочинні схеми, до яких причетна влада», – цитує Медіапрофспілку «Телекритика».

«День» звернувся до медіа-юриста Ігоря РОЗКЛАДАЯ з проханням прокоментувати ситуацію:

- Перш за все, слід зауважити, що Ренат Кузьмін не є суб’єктом законодавчої ініціативи, адже за ст. 93 Конституції таке право має лише Президент, уряд, народні депутати та Національний банк України. Тобто, формально його статтю і заяви слід розуміти як думки і бажання фахівця чи посадовця. Однак, переконаний, зважаючи на попередні спроби криміналізації наклепу, що у цьому випадку він виступає голосом влади, яка намагається легітимізувати свою позицію щодо криміналізації дифамації. У своїй статті, окрім дифамації, пан прокурор згадує ще й свободу мирних зібрань, мовляв, мирні зібрання шкодять авторитету влади, правосуддя, що в свою чергу формує викривлене уявлення про певні процеси, а це в свою чергу використовується західними політиками, щоб тиснути на уряд. Тобто, своїми аргументами він намагається легітимізувати два прагнення влади: обмеження мирних зібрань (як ми знаємо, кількість заборон зросла, зокрема, останній випадок щодо постійної заборони мітингувати під Генпрокуратурою) та криміналізацію наклепу, як спроби чинити тиск на суд.

Таке наполегливе прагнення не може не викликати занепокоєння, адже влада відверто проігнорувала свіжу Резолюцію ПАРЄ 1920 (2013), в якій Рада Європи висловила свою стурбованість з приводу спроби відновити кримінальне переслідування за дифамацію в українському законодавстві. Очевидно, що такими публікаціями і висловлюваннями влада намагається знівелювати роль міжнародних інституцій і їх висновків, рекомендацій і позицій та очистити собі шлях до обмеження як свободи слова, так і права на мирні протести.