Книжки про українські будні

Сьогодні тема повсякденності перебуває чи не в абсолютному фокусі сучасної літератури. Куди ж, як не в нетрі щоденного життя, занурюватися письменникам, щоб зрозуміти подробиці й нюанси буденності? У таких творах немає місця ілюзії, казці або ж рожевим уявленням про дійсність, сфабриковану голлівудськими канонами. Там є лише правда — часом іронічна, частіше саркастична, а часом і зовсім схожа на цілковиту «жесть».

Антон КУШНIР

Urban Strike

У романі українська реальність є постійно діючим чинником, який порушує в душі молоді протест. Головний герой книжки, журналіст Майк наразі кардинально змінює своє життя, долучаючись до гурту Urban Strike. Діяльність цього гурту полягає в організації акцій протесту проти численних вад нашого суспільства, серед яких — фаст-фуд, усюдисуща реклама, постійні затори і бруд на тротуарах, врешті-решт зомботелебачення. Незважаючи на загальний дух спротиву, учасники організації не влаштовують скандалів та провокацій, їхній протест є чітко продуманим, але ще не зовсім дорослим. Така дійсність є трохи віддаленою для нас, зважаючи на щільний шар інформаційного простору та постійного виру щоденних проблем. Але, попри це, протест у душах молоді є уособленням і втіленням надії та прагнення до кращого, вдумливого життя.

Сашко УШКАЛОВ

«Жесть»

Молодого харківського письменника можна без перебільшення вважати песпективним послідовником творчості Сергія Жадана. Герої Ушкалова — не сіра маса. На перший погляд, вони диваки, які не знають, як вписати себе в рамці української буденності. Проте вони вигадують ідеї й намагаються виживати всупереч усім нісенітницям, які з ними трапляються. Герой оповідання «Жесть» Сява, котрий хоче якось догодити матері та почати заробляти гроші, вигадує тир, в якому розстрілювали би... емоції. Ідею Сява пояснює раціонально: «Уяви, мам, приходить у тир мужик і каже: у мене теща с..., жити не дає, дихати не можу, гризе мене, як бобер березу. А я йому: в тебе її фотка є? Сява пропонує розстрілювати проекції ворогів у тирі, долаючи негативні емоції. І хоч би якою парадоксальною ця ідея була, вона цілком у дусі сучасності: шокова, з елементарним поясненням, а головне — з емоціями. Миттєве подолання подразника, але не причини. У стилі Сяви діють й інші герої книжки: мала Маша, яка губиться під час екскурсії; Стасик, котрому дали гроші лише на одну пару взуття на рік, а він хоче бутси; і Пітер, котрий приїжджає в Україну, щоб стати хірургом, а врешті-решт продає фломастери на Барабашово. Така вона харківська, та й українська реальність: мрії спалахують раптово і перетворюються на саркастичні ілюзії, а поряд залишається звичайне життя.

Лесь БЕЛЕЙ, упорядник

«Соломонова Червона Зірка»

У дещо рекламному та енципклопедичниму дусі представляють «Україну буденну» письменники й журналісти: по черзі, зі Сходу на Захід, описуючи свій рідний край в есе чи коротких розповідях. Такий довідник може передусім нагадати про місця в Україні, в яких ви уже були, освіжити спогади, а також зацікавити такою буденністю, про яку ви чули лише краєм вуха. Читаючи «Соломонову Червону Зірку», можна побачити багато нового і зовсім незвичного, навіть крізь щільний шар сьогоденних стереотипів. Наприклад, нерозтиражовані відомості про козацький Донбас, шахтарську Львівщину — Червоноград, прочитати, чим «дихають» сучасні запорожці. Часто за ширмою однакових днів не бачимо іншого життя і все міряємо за одними й тими ж стандартами. Задля подолання цієї вузькозорості України Леонід та Олександр Ушкалови, Тарас Прохасько, Олена Захарченко, Яна Дубинянська, Володимир Лис та інші вміло показали, що їхня місцевість може бути в тренді.

Iра ЦIЛИК

«Родимки»

Життєвими спогадами, наче родимками, рябіє вся збірка Іри Цілик. Сюжети, тонкі та сентиментальні, «відкривають» людей, котрі поруч: перетинаємося з їхніми поглядами в метро, бачимо в сусідському вікні або живемо в одній квартирі. «Родимки» — це шість оповідань, серед яких історія про Ніну, котра їде до сина в тюремний ізолятор, із чоловіком, якого давно розлюбила; про дівчинку високого зросту на прізвисько Гайтавер, котру доля позбавила мами і залишила на бабусю-людиноненависницю; щемливе оповідання про дитинство «Помин»: головна героїня Женя приїздить до діда, і ця подорож стає для неї очишувальною, вирішальною; це врешті-решт історія родимок у жінок трьох поколінь героїні Ліди, котра починає більше розуміти своє життя через долі мами та бабусі Іди. Загалом оповідання Цілик, як мудра і змістовна бесіда з рідною Людиною, обов’язково щось змінить на краще, а якщо ні, то хоча б заспокоїть. І нагадає, що ця сама буденність не така страшна, коли не тікати, а відгукуватись на життєві сигнали.