Вибори: в чому полягає інтерес киян?

Опозиція закликає киян прийти сьогодні до Ради і захистити свої права. З одного боку, нормальна практика — вимагання громадянами виконувати їхні права, в даному разі, обирати собі місцеву владу в столиці. З іншого боку, це обов’язок політиків забезпечувати ці права. Буквально нещодавно вони отримали такий мандат довіри від виборців на виборах до Верховної ради. Працюйте. Але ж ні, кожен — і влада, і опозиція — намагаються максимально виграти в цій ситуації. Влада — тому що немає підтримки в Києві (особливо після останнього снігопаду), проте має кандидата — Попов. Опозиція ж — немає визначеності з єдиним кандидатом (поки лише обіцянки), але має підтримку.

Тож за кого мають вийти кияни під Раду 2 квітня і чому? «Кількість людей під стінами Верховної Ради буде приблизно такою ж, як під час акцій «Україно, вставай!», — коментує «Дню» голова компанії Research & BrandingGroup Євген Копатько. — В Києві навіть можливо вдасться зібрати більше людей. Але акція на підтримку виборів мера Києва — не стільки ініціатива опозиції, скільки інтерес киян. Загалом, проведення мітингів та акцій не входить до переліку функцій парламентаря. Його завдання — думати головою, а не виступати на мітингах. Навіть якби опозиція оголосила єдиного кандидата на мера, це нічого б не змінило. Потрібно вирішувати проблеми Києва, а не збирати людей».

Проблеми Києва має вирішувати влада. Наскільки ефективно вона це робить говорить її рейтинг. А от щодо опозиції, яка претендує на звання якісної альтернативи, то тут до неї не менше запитань. Чому не добивалися призначення виборів в столиці раніше? Чому затягували до останнього? Блокування, мітинги — так виглядає сьогодні діяльність опозиції. Домоглися персонального голосування («УДАР») — це добре, а як бути з іншими проблемами?

«Опозиція має значну підтримку в Києві, але участь у мітингах не пов’язана лінійно з підтримкою чи протестними настроями, — говорить директор соціологічної служби Центру ім. Разумкова Андрій Биченко. — Кияни радше вийдуть, по-перше, для того, щоб відстояти конкретні принципи, а, по-друге, висловитися проти влади. В існуючих умовах особистісний момент, тобто визначення кандидата для подальших виборів, відіграватиме незначну роль. Це питання матиме значення для громадян безпосередньо під час виборів. Теоретично, каталізатором для активізації людей можуть стати і погодні умови, які склалися в місті».

Влада сьогодні в один голос говорить, що хоче виборів.

Микола Азаров, глава Кабміну: «Я за вибори мера. Коли вони будуть — має визначити Верховна Рада. Головне, щоб кияни не обрали нового Леоніда Михайловича Черновецького», — повідомляє «Интерфакс-Украина».

Володимир Рибак, спікер Верховної Ради: «На мій погляд, вибори у Києві треба проводити, тому що в кінці травня закінчується термін повноважень міської ради, немає вже рік міського голови. Треба визначатися: чергові або позачергові вибори. Але парламент, всі політичні сили, повинні знайти взаєморозуміння , проголосувати і йти на вибори» (там само).

Вчора ми звернулися до прес-служби голови КМДА Олександра Попова, аби він відреагував на тему київських виборів (мітингу киян біля ВР, дій столичної влади під час і після природних катаклізмів), але нам пояснили, що отримати коментар так швидко нереально (зараз у голови КМДА дуже щільний графік), тому спочатку треба написати запит. Запит ми, звичайно, відправили, але відсутність мобільної реакції, позбавляє громадян вчасно отримувати необхідну інформацію і відповіді на запитання. А поки можемо згадати попередні заяви Олександра Попова, який казав, що готовий до виборів і навіть впевнений, що переможе. «Головне, призначте вибори», — звертається він до депутатів.

Чи почують останні заклики Попова? Як депутати з більшості ставляться до мітингу опозиції? «Інтереси яких людей повинні бути враховано? — відповідає запитанням на запитання представник фракції Олег Зарубінський Партії регіонів. — Тих, яких зібрав Яценюк, Тягнибок, Кличко? Оскільки вони ініціювали цю акцію, відповідно й вимоги будуть їхні: «Вперед до влади!». Звісно, люди мають право на мирні зібрання, але вимоги лунатимуть Яценюка і компанії. А які саме інтереси киян? Якщо вони хочуть — будуть обирати собі владу».

З усього видно, що питання виборів в Києві — це питання чергового компромісу. Або він буде досягнутий і парламентарі разом ухвалять спільне рішення (зрозуміло, що це вже не буде 2 червня), або влада в черговий раз «ламатиме через коліно», тобто за допомогою Конституційного суду відтермінує вибори на 2015 рік. Вчора з’явилася інформація, що КС 29 березня розпочав розгляд подання депутатів від ПР щодо дати виборів у Києві.

«За даними різних досліджень, як опозиція, так і влада мають не найвищий рівень довіри, — продовжує Копатько. — Жодна політична сила не зможе вирішити політичні завдання, які стоять перед країною, самостійно — потрібно досягати національного компромісу й компромісу еліт. На жаль, з цим найбільша проблема: ми маємо колосальний внутрішній конфлікт й ця політична криза не надає додаткових можливостей країні».

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКА»

Як я бачу масовку 2 квітня під стінами ВР України?

Киянам необхідно вийти 2 квітня під стіни ВР України. Щоб зробити цей день — День захисту місцевої самоврядування в м. Києві. Щоб заявити, що цінності демократії залишаються для нас основними цінностями, звернути увагу всіх киян на потребу формування громади — суб’єкта місцевого самоврядування. Лише суб’єкт, у нашому випадкові — громада — спроможна вирішувати свої проблеми!

Який висновок роблю я, читаючи різного роду заклики до виходу на масовку під ВР України 2 квітня?

Нам доведеться ще раз переконатися в тому, що опозиція:

1. Не підготувала програму спільних дій щодо Києва;

2. Не уявляє як реорганізувати корупційну систему визиску громади Києва, яка не має нічого спільного з місцевим самоврядуванням;

3. Дуже далека від народу.

Звідси висновок: робитимемо все самі під егідою ідеї захисту місцевого самоврядування в м. Києві. Захист полягає в тому, щоб донести до людей певні знання, об’єднати людей, які бажають докорінно змінити ситуацію.

Самі вибори — це процедурний момент. У даному випадкові мало вибрати команду від опозиції. На перший план виходить питання про наявність в опозиції передвиборної платформи і її зміст (сутність).

Беззмістовність опозиції наявна і це має бути предметом серйозної заклопотаності членів київської громади. Інтерес громади полягає в тому, щоб вирішувати свої проблеми, і мати можливості для розвитку, а не в тому, щоб привести у владу команду пустушок під ім’ям опозиції.

Про процедуру (тобто про вибори) є сенс говорити тоді, коли сформульовано зміст основних проблем і запропоновано шляхи їх подолання, тобто розроблена, затверджена і готова до реалізації програма дій. А під програму дібрано команду (міський голова і депутати), яка готова її реалізувати.

На виборах до ВР України кияни чітко визначили свою позицію. Вони голосували за бренд — ОПОЗИЦІЯ.

Але на практиці ми бачимо, що опозиція не готова до призначеної їй ролі ні у ВР України, ні в стосунках із народом. Не спирається вона на народ. Мало того, кожна з опозиційних фракцій має свої плани, в яких немає місця для ідеї спільних дій. Фактично — між собою вони конкуренти.

І що ж далі?

Все дуже просто. Опозиція впевнена, що кияни за інерцією за неї голосуватимуть. Так, якщо вибори відбудуться 2 червня. Але якщо це буде восени — опозиції буде важкувато. Я вже не кажу про 2015 р.

Киянам буде запропоновано платформу «Шлях до громади», де передбачається спільна робота членів громади і депутатів міської ради зі створення системи, в якій громада посяде своє місце — суб’єкта місцевого самоврядування.

Очікування дива не вирішує проблем. Відсутність знань не дає можливості діяти. Особливість сьогоднішнього моменту полягає в тому, що проблеми змушують людей змінювати свою поведінку і замислюватися над тим, як будувати майбутнє. Відповім просто — майбутнє в об’єднанні громади!

З повагою В. КОМОВ (facebook.com)

«Маю декілька запитань до організаторів...»

...По мітингу завтра, 2 квітня. Читала, що він планується без партійних прапорів, і це громадська ініціатива. Але якась же організація все-таки буде? Я планую йти, але маю все ж декілька запитань. Яку мету мітинг ставить перед собою — просто зібрати велику масу людей чи виставити якісь вимоги і добиватись їх виконання? Яким чином добиватися? Люди мають прийти і розійтися? Чи прийти і не розходитись, аж доки не буде досягнуто якогось результату? Якого? Хтось дбає про заходи безпеки? Якщо будуть помічені відверті провокації, кому і куди повідомляти?

Марія БУРМАКА, (facebook.com)