Закон для «шашечок»

Не раз помічав: на розі Хрещатика і Богдана Хмельницького таксисти знічев’я захоплено грають у нарди. І згадував, що колись у столиці таксі було не зловити. І те й інше погано. Словом, цивілізованого і збалансованого ринку перевезень і через 20 років після незалежності в Україні немає. Але, схоже, «передачу» вже увімкнено... Залишилось головне — натиснути на газ. У розпал фінансової кризи, коли місцеві ради і навіть губернатори готують бунт проти Держказначейства, що затримує виплати для місцевих бюджетів, в Україні знайшлося значне джерело додаткових прибутків для держави. Експерти Федерації працедавців України спільно з Українською таксомоторною асоціацією підрахували, що обсяг ринку таксі в нашій країні (він на 90% перебуває в тіні) перевищує 20 мільярдів гривень, тоді як до бюджету від експлуатації машин із шашечками потрапляє смішна сума — 47 тисяч гривень. Виправити цю ситуацію допоможе спеціальний закон.

Про це журналістам повідомив, презентуючи зареєстрований нещодавно в парламенті законопроект «Про перевезення на таксі і перевезення на замовлення», його ініціатор, народний депутат Дмитро Святаш. За його словами, законопроект створено у відповідь на суспільне замовлення, оскільки сьогодні в нашому суспільстві послуги таксі існують, а їх реального, регульованого державою ринку немає. Автор законопроекту зазначає, що з ринку таксі абсолютно випадає така важлива ланка, як місцеве самоврядування — територіальні громади через свої представницькі і виконавчі органи ніяк не впливають на систему відповідних відносин. Пасажир, який нерідко страждає від низької якості обслуговування і навіть травм, отриманих у таксі, не знає, кому пред’явити претензії. Нелегальні таксі, а їх переважна більшість, в Україні не просто перебувають на нелегальному становищі — вони поза будь-яким законом.

У документі, представленому на суд громадськості, за словами Святаша, пропонується перенести систему ліцензування діяльності з перевезення пасажирів таксі на місцевий рівень (раніше цим займалося Мінінфраструктури) і зробити територіальну громаду в особі місцевої влади одним із замовників цієї послуги. Таксистів на цьому рівні представлятиме громадська організація — Рада перевізників (одна машина даватиме в ній один голос). Рада готуватиме пропозиції щодо типу автомашин, які можуть використовуватися в даній місцевості як таксі, яким має бути їх обладнання. А найголовніше — законопроект пропонує дати право цій раді встановлювати кінцеву кількість авто, необхідних для того, щоб задовольнити попит на послуги таксі.

Святаш перераховує контролюючі органи, які відповідатимуть за дотримання законодавства на цьому ринку. За словами народного депутата, ці функції частково передаються від Мінінфраструктури до МВС (Державтоінспекції). А оскільки в кожній машині законопроект «встановлює» таксометр, який видаватиме пасажиру нефіскальний чек, то до контролю підключиться також і Міндоходів та зборів. «Якщо пасажир невдоволений якістю послуг або, не дай Боже, потрапив у ДТП, то, — говорить народний депутат, — чек виступатиме єдиним документом, що підтверджує договір між водієм і пасажиром. Його можна буде передати до Асоціації з захисту прав споживачів, до податкової служби тощо». «Я не можу сказати, що це, — підкреслює народний депутат, — реформа системи перевезень на таксі. Реформувати можна лише те, що існує».

Як зазначає ще один автор цього законопроекту, голова правління ВГО «Українська таксомоторна асоціація» Андрій Антонюк, тільки перехід ринку таксі в законне русло забезпечує країні 200 тисяч офіційних робочих місць з усіма відповідними наслідками (500 мільйонів гривень за єдиним податком і ще 900 мільйонів за єдиним соціальним внеском). Крім того, з тіні виходять також інформаційно-диспетчерські служби, не зареєстровані сьогодні як суб’єкт господарювання. (На сьогодні реєстрацію пройшли лише десять таких служб у всій країні).

Антонюк розповідає як про проблеми сьогоднішнього ринку таксі в Україні, так і про світову практику роботи цього ринку, наводить і характеризує ключові положення законопроекту. Одне з них — створення умов для повної легалізації учасників ринку. Крім того, суттєвим нововведенням буде перехід до єдиних тарифів посадки, відстані і часу роботи таксі. Вони встановлюватимуться місцевою владою за пропозиціями саморегульованої організації перевізників. Після впровадження цього закону далеко не кожен водій, що має права, зможе працювати в таксі. Для них буде введено віковий або, вірніше, професійний ценз — практика водіння не менше трьох років після отримання прав. Передбачається також, що бажаючі стати таксистами будуть зобов’язані пройти спеціальну підготовку й атестацію. Таксисти нестимуть відповідальність за травми, отримані пасажирами в результаті ДТП, що сталися з їхньої вини. Буде впорядковано також і діяльність інформаційно-диспетчерських служб.

«Ми як перевізники, — заявив Антонюк, — готові взяти на себе більше повноважень, тому що сам учасник ринку як ніхто інший розуміє, якими мають бути вимоги до водіїв і до автомобілів, що беруть участь у перевезенні людей». З’являться додаткові вимоги і до влади. Зокрема, законопроект передбачає, що в містах повинна створюватися мережа недорогих стоянок таксі. Якщо міська влада не впорається з виконанням цієї законодавчої норми, то їм доведеться дозволити таксистам безкоштовно користуватися наявними муніципальними стоянками.

Чи можливо виконати норми цього непростого законопроекту? Його автори запевнили журналістів, що не бачать для цього особливих перешкод. Адже нові для України принципи вже давно використовуються у всьому світі. Як доказ Святаш, зокрема, продемонстрував свій смартфон, на якому була іконка (щоправда, зарубіжна) для виклику таксі: «Натиснеш, а тобі надішлють навіть і портрет таксиста, що поспішає надати послугу». До речі, «День» (№113 від 3 липня) уже писав про те, що подібні системи інтернет-зв’язку між таксистом і пасажиром впроваджуються і в Україні. Їх розробники рішуче вимагали, щоб ринок таксі в Україні був законодавчо врегульований. «День» запитав у співголови ГО «Таксі столиці» Дениса Садохи, чи знайомий він із законопроектом Дмитра Святоша і як може його оцінити.

«Звісно, знайомий, — відповів він, — це дуже жорсткий закон, але в принципі дуже необхідний. Адже сьогодні взагалі ніякого закону немає. Але я до нього ставлюсь негативно-позитивно». «Що це означає? — здивувався «День». «Боюся, що цей закон сприятиме витісненню з ринку самозайнятого перевізника, тобто малий бізнес. Але він усе-таки створює основу, довкола якої можна працювати з парламентськими комітетами, з перевізниками, з громадськістю — документ у будь-якому разі вимагає доопрацювань. Дотримуватися визначуваних ним правил буде доволі складно. Тим паче, що вони детально не прописані. Але, повторюю, закон необхідний, і у нього зараз просто немає альтернативи».