Чорнозем на вивіз

Минулої п’ятниці випало вирватися з міста і подихати чистим повітрям на природі. Але здоров’я, на жаль, від цієї незвичайної екскурсії не додалося...

Неширока річечки Нивка, що протікає майже в межах міста, практично поряд з вулицею Обухівською, створила тут широку заплаву, а в ній — мальовничі озерця та болота. Тут ще недавно водилося багато риби і птахів, а земля була справді жирною від чорнозему, сапропелю і торф’яників, що накопичилися за тисячоліття. Але тепер у нас під ногами лише привозний пісок і глина, та на віддалі — терикони з чорнозему. Його поступово кудись... вивозять (!), а колишні озера й болота завалюють мертвою землею з котлованів і будівельним сміттям.

Техніка перетворила зелено-блакитну заплаву на звалище рудої багнюки, в якій мало не тонули телеоператори, що прагнули дістатися до низини, де від людських очей сховалися самоскиди, бульдозери та крани, що незаконно опинилися тут. З їх допомогою на цій, по суті, заповідній землі вже почали прокладати дорогу з бетонних плит. Але зараз усе завмерло. Певно, про акцію протесту за участю журналістів стало відомо. «Ще позавчора, до появи анонсу про нашу акцію, вони тут їздили, а потім зробили шлагбаум і машини позабирали, — розповідає один з організаторів протесту Андрій Скипальський. — Якщо нам вдасться пройти по цій багнюці трохи далі, ми побачимо, як посувають річку і змінюють її русло, підвищують рівень берегів. Тут все буде забудовано котеджами».

Конфлікт довкола заплави річки Нивки рясніє знаками запитання. Ніхто не знає, кому належить нині земля і водні ресурси, що перебували раніше у віданні дослідного виробництва Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук. Екологи-активісти, місцеві мешканці і запрошені ними журналісти спробували було навести довідки в інституті, але в розпал трудового дня тут не виявилося жодного керівника.

У міліції теж знають про злочин, що готується. Про нього повідомили тиждень тому. Правоохоронців попросили порушити кримінальну справу за фактом екоциду (ст. 441 Кримінального кодексу України). Відповіді ще немає. «Вона, найімовірніше, буде негативною», — сказав один з активістів, пославшись на враження від телефонної розмови з черговим Святошинського райвідділу.

За деякими, ще не перевіреними даними земельна ситуація довкола Нивки така. Колись рибний інститут виділив тут своїм співробітникам землю чи то під городи, чи то під садові ділянки. Проте створити тут щось поодинці, та ще й за відсутності інженерної інфраструктури, було, вочевидь, неможливо. І природа до останнього часу залишалася практично незайманою. Проте знайшовся хтось, хто скупив ділянки у садівників і городників-невдах, аби побудувати на шістьох, а то й більше гектарах комерційне житло.

Жодних дозволів на це, найімовірніше, немає. Тому що такі землі мали би входити до водного фонду (де будь-яке будівництво заборонене) і перебувати під контролем природоохоронного відомства — Мінприроди — та його органів на місцях. Так за здоровим глуздом і нині чинним законом. Проте на практиці все інакше. Природній різноманітності вже завдано непоправної шкоди. «Хотів живця наловити. На нього зараз в Ірпені добре ловиться окунь і щука. Але нічого тут не немає», — з прикрістю каже рибалка, що випадково опинився в центрі уваги учасників природоохоронної акції і вказує на порожній сачок.

«То ли еще будет. Ой, ой, ой!» — спали на думку слова популярної колись пісні. Тому що в найближчому майбутньому ліси і водно-болотяні угіддя країни знищуватимуться, не з порушенням, а на основі закону. Наприкінці серпня народний депутат Юрій Мірошниченко зареєстрував у парламенті України законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок і зміни їх цільового призначення». На початку жовтня документ (зміни, що містяться в ньому, стосуються здебільшого Земельного кодексу) був ухвалений Верховною Радою в другому читанні. Тепер слово лише за Президентом.

Здавалося б, Мірошниченко задумав добру справу: спростити процедуру виділення земельних ділянок. Але біс, як завжди, в деталях. На думку екологів, у зв’язку з істотним спрощенням процедури землевідведення ця ініціатива залишить природу, і особливо дорогі землі України — звичайні і навіть заповідні ліси, а також луки, торф’яники, чорноземи і землі водного фонду, — практично без законодавчого захисту. У чому ж полягатимуть згубні для природного розмаїття і ландшафту країни ці, здавалося б, безневинні нововведення?

Як пояснював днями журналістам голова Національного екологічного центру України (НАЦУ), доктор біологічних наук, професор, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки Ярослав Мовчан, нові норми, що запроваджуються в законодавство, змінюють структуру проектів землеустрою — вилучають з її складу такий важливий документ, як екологічна експертиза. А від роботи з проектами землеустрою цілковито, тотально усуваються органи природоохорони на місцях, які взагалі скасовуються. Якщо цей закон не буде ветовано, то, за словами Мовчана, «автоматично землями в нашій державі займатимуться виключно земельні органи — без людей, що відповідають за охорону довкілля». «На перший погляд, — веде далі Мовчан, — це начебто й не дуже страшно, але насправді — дуже небезпечно. Природні ділянки можна буде вилучати виключно на підставі проекту землеустрою. Це призведе до неприпустимого скорочення площі унікальних лісів, боліт і степів, які всі разом становлять менш як 20% території України». А ліквідація органів природоохорони на місцях, на думку екологів, позбавляє можливості резервувати землі під нові заповідники і захищати на відповідних територіях птахів, тварин і рідкісні рослини.