...Не помітили Майдану

Якщо столичне телебачення і друковані видання переповнені різноманітною інформацією про події і трансформації Майдану, то ситуація з регіональними ЗМІ — складніша. Тут усе залежить від приналежності власника до певної партії або тих, що складають більшість у міських та обласних радах. Регіональні журналісти майже в один голос заявляють — читачі і глядачі з області потерпають від дезінформації, зміщених акцентів або повного ігнорування тих подій, якими живе зараз уся країна. Єдиний вихід — Інтернет.

«ТЕСТ НА ВІДВЕРТІСТЬ»

Василь ЧЕПУРНИЙ, журналіст, екс-редактор газети «Сіверщина»:

— Журналісти під час Майдану показали, хто яким є і на що здатен. Для медійників це стало тестом на відвертість. Скажімо, журналісти комунальних ЗМІ Майдану просто... не помітили. Про що тільки не розповідає газета міської ради «Чернігівські вісті», аби лише не про Майдан. Місце сидіння, помножене на розмір зарплати, визначає відсутність своєї позиції. Така ж картина майже в усіх районних газетах.

Проте мене особисто порадувала проявлена громадянська журналістика. І якщо я, скажімо, критикував Аллу Скорик з ТСН за чорноту сюжетів на її телеканалі (замовлену її начальством, зрештою), то зараз приємно бачити й чути її громадянський голос, коли вона допитується у владців, чому заборонили Євромайдан, але намет московського патріархату стоїть у центрі Чернігова уже восьмий рік.

Оцінок чернігівські ЗМІ уникають, бо всі перебувають у полоні міфу, мовляв, об’єктивна журналістика не може ставати на ту чи іншу позицію. Це результат неправильного стандарту ще з радянської України. З чернігівських ЗМІ правдиво пишуть сайти «Високий Вал» та «Чернігівщина. Події і коментарі». Зате найтиражніша газета «Гарт» (видання обласної влади) показово у першому номері після початку Майдану розмістила ціновий набір мітингаря. Все навколо грошей... Комунальні ж ЗМІ розроджуються закликами проти насильства.

Нових явищ не виникло — у кого було болото в голові, то воно так і дриготить, а хто мав свою думку і не боявся її висловлювати, той і далі це робить. На жаль, останніх катастрофічно мало — особливо в традиційних ЗМІ. Я радію, коли бачу творчі шпильки моїх колег Олега Головатенка, Владислава Савенка, Ігоря Левенка, Павла Пущенка, Сергія Павленка. І шкодую, що газета «Сіверщина», яка завжди була в авангарді українських боїв, зараз просто виходить...

«90% МАТЕРІАЛІВ ОНЛАЙН-ВИДАНЬ — ПРО ЄВРОМАЙДАН»

Отар ДОВЖЕНКО, координатор прес-центру львівського Євромайдану:

— Львівські ЗМІ висвітлюють Євромайдан із прихильністю та ентузіазмом, за винятком поодиноких маргінальних видань, лояльних до Партії регіонів. Майдан — безперечна топ-тема, й упродовж перших трьох тижнів новини київського і львівського євромайданів становили 90% матеріалів онлайн-видань і газет, а також не менше половини випусків теленовин. Знімальні групи місцевих телеканалів чергували на львівському Євромайдані постійно. Словом, увесь медіа-простір щонайменше три тижні крутився навколо Євромайдану. Організатори акції протесту (а це люди, практично невідомі журналістам і загалу) стали ньюзмейкерами. Навіть мене після двох тижнів роботи керівником прес-центру стали впізнавати таксисти, а після виклику в прокуратуру — цікавитися, як мої справи.

З нових медіа-феноменів я б назвав сторінки у соціальних мережах: на порожньому місці за два тижні виріс потужний ресурс із тридцятитисячною аудиторією та величезним мобілізаційним потенціалом. Фактично сьогодні офіційні сторінки львівського Євромайдану є чи не найефективнішим каналом поширення інформації в регіоні. Якщо раніше політичні акції залежали від традиційних медіа, то зараз потреби в цьому немає жодної, як і в якихось офіційних «друкованих органах» чи навіть сайті ініціативи — сторінка в «Фейсбуці» чудово виконує цю функцію. Перші дві сотні учасників львівського Євромайдану було зібрано за допомогою соцмереж упродовж двох годин. Думаю, що за допомогою соціальних мереж учасники початкового молодіжного протесту по завершенні Майдану зможуть залишитися спільнотою і знайти вдалий формат для спільної роботи у мирний час.

«НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИЧНА КРИЗА НЕ ЦІКАВИТЬ ВЛАСНИКІВ ТЕЛЕКАНАЛІВ»

Євген МАСЛОВ, журналіст, ведучий, блогер, Харків:

— Місцевих незалежних ЗМІ у Харкові просто не залишилося. Газети є — або рекламні, або мають засновників органи державної, комунальної влади або персонажів, які представляють інтереси правлячої партійно-олігархічної еліти. Місцеве телебачення — після закриття опозиційних каналів АТН, А/ТВК, переформатування «Фори» — теж висвітлює лише провладну точку зору. FM-Радіо, окрім «Нової хвилі», події, пов’язані з Євромайданом, не цікавлять.

Щодо висвітлення: загальний тон — нейтрально-негативний. Обласні видання друкують точку зору очільників харківської влади, які налаштовані до людей, що беруть участь у акціях протесту, зневажливо і агресивно. Реальний баланс інформації про Євромайдан є лише в Інтернеті та соціальних мережах, зокрема у «Фейсбуці». Але треба зважати на те, що традиційні ЗМІ харківського регіону все ще мають великий вплив на слобожанців. Для мене показовим був момент, коли вночі, 11 грудня, відбувалася зачистка київського Євромайдану — тоді я, дивлячись онлайн-трансляції в Інтернеті, неодноразово моніторив ефірні радіо- та ТБ-трансляції у Харкові. Про події на Євромайдані вночі була трансляція лише на «5-му каналі». Ще у кабельній мережі — канал «24». Все! Національна політична криза не цікавить власників телеканалів. Споживачі ж традиційних ЗМІ не розуміють вимог Євромайдану, мотивації учасників, навіть просто не мають достатньо інформації, аби робити власні висновки. Наостанок хочу зауважити: можна намагатися зрозуміти харківських журналістів, враховуючи їхню залежність від власників, але це не має жодного виправдання з точки зору професійних стандартів. Вони забивають останній гвіздок у труну нинішніх традиційних місцевих ЗМІ.

«НА МАЙДАНІ ВЖЕ МОЖНА ПОБАЧИТИ НАВІТЬ РЕДАКТОРІВ ПРОВЛАДНИХ ЗМІ»

Ірина СНІГУР, журналістка, Херсон:

— Журналісти Херсонщини умовно поділилися на три табори — на тих, що замовчують, ігнорують ситуацію в країні; тих, що засуджують її; і тих, що з рупором у руці або перед моніторами намагаються висвітлити реалії максимально детально. Але супротив владі все одно зростає, і сьогодні на Майдані вже можна побачити навіть редакторів провладних ЗМІ. Більшість із них уникає розголосу, але свою справу вони роблять — як свідомі громадяни, як люди зі своєю стійкою позицією. Разом з тим люди перестають боятися влади.

Різні сторони Майдану висвітлюють і по-різному трактують на новинних сайтах і в соцмережах. Саме в Інтернеті сьогодні можна знайти найбільше новин з цієї теми, ексклюзивних коментарів і фактів. І хоча на місцевому рівні ситуація загалом відома, учасники Євромайдану в Херсоні вимагають від телеканалів хоч якогось висвітлення. От вони і роблять «якесь»: подають під негативним «соусом», однобоко і не повною мірою. Що ж до центральних ЗМІ, то їхні власкори у Херсоні більш виважено подають інформацію — тримають баланс думок, не вдаються до різких оцінок. На жаль, на місцевому рівні про таку етику забувають, але хочу подякувати журналістам видання «День», каналів ТРК «Україна», «1+1» та «24». Їх можна побачити майже щодня в епіцентрі подій.

Щодо нових особистостей серед медіа-спільноти, то особливо когось виділити не можу. Більшість херсонських журналістів, які висвітлюють події на Майдані, давно знайомі мені люди, так само, як їхня позиція. Такі події насправді об’єднують. Хоча я б відзначила не нових, а «старих» — людей, яких вважають провладними чи з радянським уявленням про журналістику, чи на посадах в НСЖУ. Багато з них — також на Майдані, хоча не завжди як журналісти, а як звичайні громадяни. Іще мене по-теплому і щиро вразила Євгенія Мироненко — активістка херсонського Майдану. Вона зараз тимчасово не працює, тому всі сили і час витрачає на збір і поширення інформації, організацію заходів у Херсоні. Я певна, що свою думку вона може довести майже кожному, адже, слухаючи її, неможливо їй не симпатизувати.

«ПОДІЇ ІЗ СУМ ЧАСТО ТРАНСЛЮВАЛИ НА ВСЮ УКРАЇНУ»

Микола ЧЕРНОТИЦЬКИЙ, журналіст, експерт ГО «Бюро аналізу політики», Суми:

— Якщо проаналізувати ситуацію у медіа-просторі нашого регіону, що склалася останнім часом, можна простежити наступну тенденцію: активно висвітлювали події, пов’язані як з місцевим, так і з київським Єромайданом, інтернет-ЗМІ. А також незалежні газети «Панорама» і «Данкор». Навіть розміщували анонси подій: про заплановані мітинги та акції. До речі, головний редактор «Панорами» Євген Положій особисто був на Майдані у Києві і готував гарячі репортажі для своїх читачів. Активно працювала в регіоні і знімальна група телеканалу «1+1», тому події з Сум часто транслювали на всю Україну.

Провладні ж ЗМІ (обласна газета «Сумщина», Сумська обласна державна телерадіокомпанія РТС, інформаційний портал «Сумиінфо») продовжували замовчувати ситуацію, а іноді не гребували і її спотворенням. Тому жителям сільської глибинки, тим, що не користуються мережею Інтернет, безумовно, бракувало об’єктивної інформації.

Можливо, зараз інтерес до Євромайдану дещо зменшився, адже останніми днями там не відбувається якихось суттєвих змін, проте сам він поки продовжує перебувати у центрі уваги ЗМІ, у тому числі й регіональних.

«БАГАТО ЖУРНАЛІСТІВ СПІВЧУВАЮТЬ ЄВРОМАЙДАНУ»

Денис КАЗАНСЬКИЙ, блогер, Донецьк:

— Більшість інтернет-журналістів підтримує Майдан і намагається висвітлювати його об’єктивно. Але місцеве телебачення та газети часто надають дезінформацію, а інколи — відверто брешуть. Пишуть, що у Києві на Майдані фашисти вбивають міліціонерів і т. д. Звісно, багато журналістів співчувають Євромайдану. Регулярно приходять на місцеві акції мирного протесту. Зокрема нещодавно ми роздавали листівки людям на вулицях, також готуємо до випуску безплатну газету за свій рахунок зі своїми статтями про Євромайдан. Цю газету будемо безплатно роздавати в місті.