У Луцьку відкрили музей, який вижив навіть у... морзі

Картинна галерея, котра згодом стала музеєм, для Луцька завжди була однією з його перлин на зразок середньовічного замку, підземель під старим католицьким костелом, Покровської церкви (перша половина XIV століття)  чи Старого міста загалом. Та унікальна колекція й рідкісні картини, аналогів яких немає в усій Україні, могли не один раз зникнути з лиця землі. Тому фантастична реставрація пам’ятки національного значення — Шляхетського будинку 1789 року, у якому й розмістився художній музей, — викликає захоплення. Але додає і спокою: на багато десятиліть споруда забезпечила тепер собі безбідне існування, а Волинь та й Україна загалом отримали прекрасну експозицію — колекцію витворів мистецтва, завдяки якій Луцьк може стати своєрідною зіркою туристичного паломництва.

Основою експозиції художнього музею стали картини з багатющої колекції відомого магнатського роду князів Радзвиллів, що збиралася не одне століття. Один із князівських  замків (котрий за красу називають «українським Версалем») і досі стоїть у містечку Олика. Це тільки крупинки колекції, бо багато речей були банально спалені, знищені радянськими військовими, які після так званого визволення західноукраїнських земель квартирували у замку і розпалювали грубки сторінками з манускриптів, стріляли (!) у картини. Не відомо, які скарби були вивезені в Росію, а вивозили машинами. Навіть коли картинна галерея вже діяла у Луцьку, за її скарбами сюди приїжджали представники з Києва, Львова, Санкт-Петербурга, і тільки завдяки чесності та героїзму музейних працівників (про що нині розповідають легенди) на Волині залишилися твори, які є гордістю і художнього музею, і будь-якої збірки загалом. Був ще період у «житті» картин, коли їх вивезли з будиночка у Луцькому замку й помістили у... колишньому морзі міської клінічної лікарні, де майже стовідсоткова вологість, низька температура... Це теж окрема сторінка в історії музею, коли завдяки старанням багатьох людей, і зокрема мистецтвознавця Миколи Черенюка, картини таки вирвали з могильного холоду...

Реставрація Шляхетського будинку тривала майже два роки. Споруду зберегли у первісному вигляді, але тепер стіни і склепіння підтримує своєрідна металева арка. Це ноу-хау підприємства «Луцьксантехмонтаж № 536», котре проводило будівельні роботи і є на Волині визнаним спеціалістом у поверненні до життя ось таких історичних споруд. Три роки і чотири місяці завідувач реставраційної майстерні Волинського обласного краєзнавчого музею Анатолій Квасюк (він повернув до життя і Холмський образ Богородиці, про що газета «День» не один раз писала) проводив «міні-операції» для картин зі збірки. Адже до них десятиліттями не торкалася рука реставратора, а час і умови зберігання робили свою чорну справу. Через руки майстра пройшло 174 картини! До кожної з виставлених нині в шести залах підібрано просто шикарні рами, на що не поскупився обласний бюджет. Понад три мільйони гривень із державного бюджету коштувала реставрація Шляхетського будинку і облаштування тут нової експозиції. Це стало справою честі для голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука. Волинь в останні роки переживає справжній музейний бум. Завдяки коштам із державного та обласного бюджетів відреставровано родові маєтки В’ячеслава Липинського у Затурцях та Ігоря Стравінського в Устилузі, і тут відкрито меморіальні музеї.

Художній музей у старому Луцькому замку також буде унікальним туристичним об’єктом: навіть тоді, коли тут сипалася штукатурка зі стелі, музей відвідували тисячі екскурсантів. Рібера, Снейдерс, Маньяско, Пуссен, Жак Куртуа... Картини цих майстрів в Україні є зазвичай в одиночному екземплярі. А Рібера взагалі є тільки у Луцьку... В усі часи і за всіх умов картинна галерея, а згодом — художній музей були центром культурного життя Луцька. І коли бачиш ці просторі, розширені зали, оновлену експозицію (вдалося виставити багато раніше не відомих лучанам шедеврів, і в запасниках ще є, що виставляти), то розумієш, що сюди підуть люди. У музеї, як розповідає його завідувач Зоя Навроцька, працюють екскурсоводи, які володіють польською та англійською мовами.