Онуфріївський кінзавод: у рік Коня з надією на… зарплату

Сьогодні філія «Онуфріївський кінзавод» державного підприємства «Конярство України» нагадує скоріше якусь приватну стайню. Проте вигляд хоча й охайної, але давно не підтримуваної гривнею території наводить на думку, що це все ж таки державне підприємство. Підприємство, якому нині живеться несолодко.

Колись Онуфріївка була перлиною Кіровоградщини. Парк, закладений родиною Толстих, з альтанками, місточками і лебедями, славився далеко за межами області. Оранжереї, теплиці, екзотичні рослини, навіть мавпи у вольєрах… Сьогодні все це лише спогади (нагадаємо, «День» писав про нього у № 214 від 22 листопада ц.р.). Так само перетворилися і здобутки та перспективи кінного заводу, який за радянських часів мав світову славу, а сьогодні ледве жевріє. З одинадцяти центрів розведення коней саме Онуфріївський завод спеціалізувався на чистокровній верховій породі. Саме з кіньми з кінзаводу №175 радянські жокеї перемагали на світових аренах, прославляючи Кіровоградщину далеко за її межами. Сьогодні у цих стайнях перебуває всього 90 коней, 15 з яких – скакові – можна назвати надією підприємства.

Про те, з яким настроєм готуються зустрічати рік Коня колектив Онуфріївського кінзаводу розповів тренер Владислав Авраменко.

«До випробовувань і змагань ми готуємо скакових коней. До речі, цього року наші вихованці вже займали призові місця... Готують коней до змагань наші хлопці – ентузіасти, які не уявляють свого життя без цих тварин. Раніше завод гримів на весь Радянський Союз, у часи перебудови усе занепало, коней порозкрадали, найдорожчих попродали, залишивши у стайнях одних, вибачте, інвалідів. І от ми, без перебільшення, зробили з цих нікому не потрібних коней переможців», - ділиться тренер.

До речі,  мінімальна вартість одного коня – 48 тисяч гривень. Інколи ця сума може зрости вдесятеро, все залежить від характеристик тварини. За словами Владислава Вікторовича, в основному українських коней купують заможні люди з Казахстану.

До слова, кінний завод має 3800 га орної землі, проте і з таким, здавалося б, багатством досить гостро постає питання, наприклад, опалення та зимової підгодівлі онуфріївських коней. «Ми б жили добре, якби були господарями на своїй землі», - говорить Владислав Авраменко. Часто поліпшувати умови тримання коней їм доводиться за власний рахунок… Звісно, вихід із ситуації, що склалася, є. Наприклад, роздержавлення підприємства і створення на його базі окремого господарства. З грамотним менеджментом прокат коней, лікувальна конетерапія, організація дитячих екскурсій – це все з мрій може перетворитися на реальність.

Владислав Вікторович виріс біля коней, адже його будинок за десять метрів від будівлі заводу. «У нас раніше знаєте як було? Ми тікали зі школи і бігли у стайні, до коней, тут ми повиростали, тут усе наше життя. Зараз цього всього немає: місцеві школярі навіть можуть не знати, де в Онуфріївці кінзавод! А можна ж дітей возити на іподром, на скачки… це ж як цікаво і корисно! Та це все лише мрії… А поки що сподіваємося, що людям нарешті виплатять заборгованість по заробітній платі. Хоча тут і працюють одні ентузіасти, та сім’ї ж треба якось годувати», - ділиться пан Владислав.