Ноу-хау кадрової політики «нової» влади

Олігархи — в обласних адміністраціях, «революціонери» — в Кабміні та РНБО, вчорашні чиновники Януковича — на нових місцях роботи у...владі. Кадрова політика вчорашньої опозиції викликає чимало запитань та неоднозначних коментарів експертів. Уже сьогодні можна виділити, як мінімум, три ознаки в кадровій політиці «нової» влади, які роблять її схожою на «стару». Перша — «свої» (навіть географічно), а не «найкращі» і далі продовжують отримувати місця в чиновницьких кріслах. Друга — фактично владу поділили на двох («Батьківщина» та «Свобода»), так само, як раніше розділяли її регіонали та комуністи. Третє — попри анонсований курс на «економію», навіть реструктуризацію в Кабміні нова влада, практично, не провела, лишивши зокрема «посади «весільних генералів» — віце-прем’єрів. Для чого?

Хоча треба визнати, що у нової влади таки є абсолютні авторські ноу-хау. Перша — «квота» громадськості, або, як її називають «квота Майдану»; і друга — представники великого капіталу власною персоною  — в кріслах глав ОДА.

КАДРОВИЙ «ГОЛОД»

Пару днів тому — вперше за історію України — відповідальними за управління рідними регіонами призначали одних із найзаможніших українців. Ігор Коломойський та Сергій Тарута — №3 та №16 в рейтингу найбагатших людей України за версією вітчизняного «Forbes» — очолили Дніпропетровську та Донецьку ОДА відповідно.

Дехто сприйняв ці кадрові пертурбації на «ура», інші ж, навпаки, — розчарувалися. Мовляв, революція відсунула від «владного пирога» один клан, але натомість — наблизила інший. Місця для народу в розставленому пасьянсі вкотре не знайшлося, впевнені незадоволені.

«Ми боролися не проти олігархів, — говорить у коментарі «Дню» президент Національної академії державного управління при президентові України (2006—2009 рр.) Віра Нанівська. — Ми виступали за те, щоб капіталісти, яких на вершину привела десовєтська революція (коли державну власність було передано в приватну. — Авт.) відмовилися від монополії, а високі посади займали люди з досвідом і необхідною кваліфікацією. Це, як ви бачите, не одне і теж».

Експерт переконана, що лозунги на кшталт «Всю власть — совєтам!» та «Геть олігархів!» — не більше, ніж реінкарнація радянських міфів, які ретранслюють у медіа окремі політики. «Треба думати, як змінити систему, а не залишатися заручниками давніх фобій, — говорить Віра Нанівська. — Якщо ми будуємо капіталізм, а не соціалізм, то питання: «Потрібні нам олігархи, чи ні?» взагалі не повинно стояти».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«Не треба боротися зі всіма, хто має гроші та володіє власністю. Це може перерости у трагедію для всієї країни, — впевнена фахівець. — Нам потрібна здорова конкуренція, яка б відбувалася на рівні впровадження якісних політичних, економічних, соціальних тощо новацій. Ось що насправді важливо для країни».

Опитані «Днем» експерти й політики зазначили, що, в цілому, теперішнє рішення влади віддати кермо правління окремими регіонами представникам крупного капіталу було вимушеним, але, водночас, — цілком виправданим. «На цей крок ми наважилися лише після того, як РФ здійснила ряд кроків по розгортанню військової інтервенції в Україну, — пояснив «Дню» мотивацію влади народний депутат від «Батьківщини» Андрій Пишний. — Політику і бізнес треба розділяти, але прихід до керівництва ОДА людей, які мають економічний, політичний авторитет в регіонах, із яких вони вийшли і де, в основному, сконцентровані їхні активи, був нині необхідним. Треба зробити все, щоб уникнути конфлікту і запобігти сепаратиським настроям у регіонах. Якщо для консолідації суспільства олігархи готові покласти власне ім’я та репутацію — нічого поганого в цьому немає».

Поки ці призначення розглядаються як тимчасові — на 3 місяці, до президентських виборів, каже Пишний. Утім, як складеться далі і коли стане відомо точно, що олігархам пора піти із займаних посад, політик відповідати не наважується. «Ніхто не знає, як складеться майбутнє», — розпливчасто відповідає Андрій Пишний.

«Крупні бізнесмени, як ніхто інший, зацікавлені самовіддано відстоювати територіальну цілісність регіонів, — додає «Дню» політолог Михайло Басараб. — Нехай ними рухають не державницькі, а, швидше, власні матеріальні інтереси — зараз це йде на користь не лише їм, але й усій країні».

ПОЗИЦІЯ ЧИ РОЗРАХУНОК

Про наявність більш меркантильної мотивації олігархів говорять й інші експерти. «Я не бачу тут ніякого героїзму, — каже «Дню» президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. — Олігархи просто дбають про свій капітал. Тут їхні інтереси співпали з інтересами країни. До того ж, вони отримали чудову нагоду продемонструвати свою громадянську позицію і трохи зі своєї кишені попрацювати на країну».

«Ніхто з наших крупних бізнесменів не хоче того, щоб активами в Україні розпоряджався Путін, — говорить «Дню» експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай — Незважаючи на те, що Пінчук, Ахметов чи Ярославський відмовилися очолювати ОДА, вони все одно допомагатимуть вирішити проблеми в регіонах. Це — в їхніх інтересах».

Окремі фахівці озвучують й іншу мету політичних кроків олігархів: ними рухав холодний розрахунок, який має на меті використання адміністративного ресурсу й в подальшому для збільшення власних політичних можливостей. Особливо — за умов форсованої реалізації реформи децентралізації влади та розширення спектру повноважень місцевих громад. Про необхідність останньої в Україні говорять уже давно, але у владних кабінетах про це всерйоз задумалися тільки зараз.

«Щодо олігархів взагалі не треба мати ніяких ілюзій», -підкреслює Лановий. Мовляв, деякі власники великих капіталів прагнуть реваншу, бо постраждали від влади Януковича, і знову хочуть до влади. Деякі — виходять із тіні і «відбілюють» свій образ перед суспільством, яке хоче їхнього «розкуркулення». Звісно, фактор громадянської позиції тут також присутній, але у даному випадку він є далеко не основним, вважають експерти.

СТАВКА НА ВИБОРИ

На підтримку олігархів у проблемних регіонах на майбутніх виборах президента роблять ставку окремі політики. «Турчинов фактично визнав право Ахметова на абсолютне володіння Донецькою та Луганськими областями, які залишаться вотчиною «оновленої» Партії регіонів, — ділиться з «Днем» у приватній бесіді один із депутатів з «групи Ахметова», які з ПР так і не вийшли. — Бізнес «донецьких» влада обіцяла лобіювати і за кордоном, а також дала добро на освоєння ними активів «Сім’ї». Ахметова і Таруту виключили зі списку олігархів, проти яких ЄС увів санкції. Натомість — олігархи мають забезпечити перемогу Тимошенко на майбутніх виборах у цих регіонах».

Зробити «своїми» людьми лідерів місцевої еліти очільниця «Батьківщини» сподівається і в інших областях сходу та півдня, діляться джерела «Дня» у «Батьківщині». Йдеться, зокрема, і про Ігоря Коломойського, який самовисунувся в губернатори малої батьківщини ЮВТ. «Нехай собі хоче, — іронічно коментує «Дню» не під диктофон один із «ударівців». — Історія відносин Тимошенко з Коломойським — дуже непроста. До 2006-го року можна було очікувати, що він допоможе Юлії Володимирівні. Сьогодні — навряд чи».

Вихід на публічну арену донедавна закритих олігархів — явище для України аномальне. Такого в нашій історії ще не було. Оцінка цього кроку суспільством також є вкрай неоднозначною. У мирний час ми навряд чи побачили б, як обласні державні адміністрації очолюють мільярдери. «Це — тимчасово вигідна «спайка» для стабілізації ситуації в країні, — переконаний Олександр Солонтай. — Теперішня влада не розпоряджається ефективними менеджерами, бо не хоче, щоб вони в майбутньому виросли у професійних серйозних політиків. Тому вона і йде на «спайку» з олігархами, з якими в неї і так хороші стосунки».

Чи стане нинішня кадрова політика влади тенденцією? Яку насправді мету переслідують олігархи? Покаже час. Зважаючи на неоднозначну ситуацію в країні, питань до посадовців є багато, але остаточні висновки робити поки рано. Треба дати новій владі бодай місяць часу на «освоєння». Можливо, тоді з’явиться більше крапок над «і».