Закон є. Чи буде довіра?

Очищення судової системи — одна з вимог Майдану. Проте понад місяць депутати не могли ухвалити законопроект, за допомогою якого можна було б, приміром, покарати всіх тих «служителів Феміди», хто арештовував учасників протестів, і тих, хто позбавляв водіїв прав за поїздки до будинків високопоставлених чиновників.

І ось нарешті це сталося — під тиском громадськості парламентарії проголосували законопроект № 4378-1.

«ЛЮДИ ВІДДАВАЛИ СВОЇ  ЖИТТЯ, А СУДДІ НЕ МОГЛИ  ПОЖЕРТВУВАТИ СВОЄЮ  ПОСАДОЮ»

31-річного майданівця Нестора Дидика зі Стрия затримали 23 січня о 5-й ранку у Кріпосному провулку в Києві. Мікроавтобус, у якому той їхав розтрощили «беркутівці», а його разом з іншими пасажирами побили. Згодом прокурори висунули звинувачення за статтею «хуліганство, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом». На наступний день в Оболонському районному суді Нестор зустрівся із суддею Віталієм Літвіновим. Той уже майже вночі ухвалив рішення щодо міри запобіжного заходу: два місяці утримання під вартою на час досудового слідства. Нестора було доправлено до Лук’янівського СІЗО.

«Суддя розглядав справу хвилин п’ятнадцять, — згадує у розмові з «Днем» Нестор. — Прокурор був уже дуже втомлений. Мабуть, змучився людей саджати — писав усе під копірку. Коли адвокат зазначив, що у мене є мала дитина, той сказав, що цей факт узагалі мене не виправдовує. Навпаки, в очах прокурора, приїхавши на Майдан, я ризикував своєю родиною. Тоді мені надали слово. Я говорив судді про невідповідності у свідченнях «беркутівців», які були помітні навіть мені — не юристові. На все це суддя не зважав. Думаю, рішення було вже написане... Нині цих суддів треба не тільки звільняти, а й судити за службову недбалість. На той час уже гинули люди, а ті прокурори і судді продовжували таким чином судити людей. Були люди, які віддавали свої життя, а ці судді не могли пожертвувати своєю посадою», — каже Нестор.

Можна навіть не гадати, що при певному збігу обставин молодий чоловік отримав би максимальний строк ув’язнення — 15 років, бо згодом справу з хуліганства намагалися перекваліфікувати у масові заворушення.

Народний депутат Олег Канівець згадує, як був присутній на тому засіданні, і як суддя цинічно нехтував усіма доказами невинуватості. Тож, не чекаючи відповідних кроків від парламенту, написав депутатське звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Генпрокуратури щодо необхідності розслідування діяльності суддів. У списку з 18 прізвищ є і прізвище пана Літвінова.

«Ці судді мали б добровільно подати у відставку, а Вища кваліфікаційна комісія повинна надати правову оцінку по тим судовим процесам, і винести рекомендації до Верховної Ради, аби тих суддів позбавити суддівської практики, — зауважує він. — Це є так звана люстрація в дії. Очищення не може бути без покарань. Суддя, який складав присягу, що він буде дотримуватись духу і букви закону, у цих складних для громадянського суспільства умовах, порушив їх. Такий суддя не може продовжувати працювати на своєму місці. Якщо ми цього не зробимо, ми не зробимо «щеплення» одній з гілок нашої правової системи — прокуратурі, міліції, суддям. Люди, які виходили на Майдан, розуміли, що вони не можуть бути захищені від свавілля суддів». Нині Канівець отримав першу відповідь від Вищої кваліфікаційної комісії суддів: проводиться перевірка, передбачена статтею 86 «порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді» Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

ЗМІНИТИ СИСТЕМУ

Тим часом останній місяць парламентарії, правозахисники та громадськість говорять про люстрацію суддів. За березень було підготовлено кілька варіантів законопроектів.

Спочатку було оприлюднено кабмінівський. «Він однозначно не міг би працювати, бо вимагав атестацію суддів, — говорить один із авторів останнього варіанту законопроекту Роман Стаднійчук. — Представники громадськості або інших юридичних кіл не можуть атестувати людей, які пропрацювали в суді по 20—30 років. Це перевірка на профпридатність. Це принизливо. Тому, якщо ми говоримо про люстрацію, ми маємо вказувати на кричущі факти порушень присяги, щоб притягнути їх до відповідальності. Ми не маємо переатестовувати близько дев’яти тисяч суддів, які є в Україні. І, на мою думку, атестацію було вигадано не для того, щоб її реалізовувати».

УЧАСНИКИ МІТИНГУ ЗА ЛЮСТРАЦІЮ, ВИШИКУВАВШИСЬ У КОРИДОР, СКАНДУВАЛИ «ГАНЬБА!» СУДДЯМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ. КИЇВ. 7 КВІТНЯ 2014 р. / ФОТО УНІАН

На минулому парламентському тижні Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект № 4378-1 «Про відновлення довіри до судової системи України», авторства групи народних депутатів. Цей документ — вже спільна позиція депутатів і Кабміну, яку підтримала громадськість. Щоправда, в другому читанні голосування за закон по суддях було провальним. Стаднійчук говорить: «У коаліції є сили, які не зацікавлені, щоб законопроект було ухвалено. Є такі депутати серед «УДАРу» та «Батьківщини». Інший автор — народний депутат Леонід Ємець — уточнює: «Завдяки групі Кінаха». Також жодного голосу не дали комуністи та регіонали.

У вівторок, 8 квітня, під стінами Ради пікет. Активісти та майданівці прийшли вимагати ухвалення згаданого законопроекту. Вони роздають народним обранцям листівки як нагадування про важливість документа про люстрацію суддів. За день до того громадські активісти зірвали позачерговий з’їзд суддів. На ньому могли обрати вигідних для проросійських сил суддів Конституційного Суду України — вони здатні були б впливати на скасування ухвалених після 21 лютого законів. Подейкують, що фактом зриву були незадоволені не лише регіонали, а й навіть особи у правлячій коаліції.

«Дуже важливо сьогодні ухвалити цей законопроект, який засновується на нових принципах суддівського самоврядування», — говорить перед входом до парламенту один із авторів законопроекту народний депутат Юрій Дерев’янко. — А потім обирати делегатів на з’їзд суддів, щоб цей високоповажний орган суддівського самоврядування вирішував, хто буде у Конституційному Суді, в Раді суддів».

Але в стінах ВР, здається, для позитивного вирішення питання люстрації суддів знову немає більшості. Спікер Олександр Турчинов наполегливо рекомендує зосередитися: «Колеги, мені некоректно так протискувати закон, але прошу мобілізуватися всім народним депутатам, щоб ми могли прийняти це рішення». І майже наприкінці робочого дня під куполом з’являються 234 голоси «за» документ про відновлення довіри до суддів.

Відповідно до нього, з моменту набуття чинності закону, всі керівники та заступники суддів, окрім Верховного, вважаються звільненими. Надалі їх не призначатимуть з гори, а обиратимуть у своїх колективах. І лише на рік. Також припиняються повноваження членів Вищої ради юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

«Ми говоримо про звільнення суддів з адміністративних посад, — уточнює Стаднійчук. — Бо, виходячи з аналізу усіх суддівських призначень, які відбулися з 2010 року до грудня 2013, ясно, що майже 80% керівного складу судового апарату змінили так, щоб це було зручно тій владі».

Ініціатори законопроекту переконані: в країні є величезний кадровий потенціал, зокрема серед професійних адвокатів, правозахисників.

«Таким чином, ми знищимо вузлові центри цієї машини неправосуддя, яку довели до досконалості Портнов і Ківалов», — говорить кандидат на посаду голови Люстраційного комітету Єгор Соболєв. — Далі судді, які виносили рішення про терор Майдану — від санкцій на прослуховування до арешту активістів — будуть перевірені».

Перевірятиме, чи порушували судді присягу або вчиняли кримінальні злочини під час винесення рішень щодо учасників акцій протесту, починаючи з 21 листопада 2013 року, тимчасова спеціальна комісія. До її складу можуть увійти 15 членів: п’ятірку призначає Верховний Суд із числа суддів у відставці, які протягом останніх п’яти років перебували на посаді судді, але не обіймали адміністративних посад; ще по п’ять осіб призначає урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики з числа громадськості та Верховна Рада.

«Перевірка має завершитися не пізніше, ніж за шість місяців після початку, — уточнює Соболєв. — Якщо хтось порушував присягу, то Вища рада юстиції має подати документи на звільнення таких суддів відповідно до Конституції. Але хочу уточнити: новий склад Вищої ради юстиції, а не той, який було сформовано Портновим — Ківаловим. Судді вже намагалися домовлятися. Вони готові служити хоч дияволу, аби він давав їм заробляти гроші — мільярдні хабарі».

Тим часом у соціальній мережі депутат Дерев’янко радіє: «Найкорупційнішу схему Януковича в Україні зламали». Нині залишається дочекатися, коли ухвалений закон запрацює.

«ЛЮСТРАЦІЮ ПОТРІБНО  ПРОВОДИТИ НЕ ЛИШЕ В  СУДОВІЙ СИСТЕМІ, А Й У МВС,  СБУ, КМУ, АП, ВР...»

Микола ЗАМКОВЕНКО, колишній депутат Верховної Ради, екс-керівник Печерського райсуду Києва (з інтерв’ю інформаційному агентству УНН, unn.com.ua):

— Нас вводять в оману. Якби влада хотіла провести люстрацію, то одразу призначала би на посади люстрантів спеціалістів, які розбираються в цьому і мають гідну професіональну репутацію, не заплямовану корупційними скандалами. Провідні фігуранти, які творять беззаконня в судовій системі, завжди були відомі кожній із влад, яка очолювала Україну. Цих людей насправді видно, як на долоні, і починати треба з них, а не з підлеглих співробітників. Зокрема, потрібно люструвати таких суддів і стежити за тим, щоб вони більше ніколи не обіймали своїх посад.

Люстрацію необхідно було терміново проводити ще з першого дня Майдану, коли побили студентів. Хоч якщо говорити відверто, то в Україні немає механізму для проведення люстраційних заходів, і зрештою це потрібно визнати. Розмови про люстрацію зараз виглядають як махання шашкою наліво і направо. Хоча люстрація — це далеко не емоції, а чіткі критерії та механізми. Крім того, ця тема — не сьогоднішня. Про неї говорять, починаючи з 2004 року. Тоді обіцяли: ми всіх пролюструємо! Ще б пак... Ми вже бачили, чим це закінчилося. Ніхто нікого не люстрував — тільки побільше грошей на це просили.

Як Люстраційний комітет, так і Антикорупційне бюро повинні бути відокремлені від Кабінету Міністрів. Я не бачив повного складу Люстраційного комітету, але якщо насправді туди вводять людей, яких тільки вчора випустили з-під варти, то це не люстрація, а лише нагода для помсти за свої старі образи.

Якщо проводити люстрацію, то її потрібно застосовувати до всіх без винятку державних діячів, починаючи з нинішнього голови Верховної Ради, народних депутатів, чиновників різних рівнів, суддів та прокурорів. Не можуть люди з раніше заплямованою репутацією обіймати такі високі посади. Більшість із цих людей працювала за всіх режимів і мала реальні можливості щось змінити в цій країні, але так нічого й не зробили. А зараз вони виходять на трибуну і закликають «затягнути» паски, запроваджують якісь податки. Я розумію, що реформи завжди даються важко, проте їх все одно необхідно робити, починаючи з себе. Люстрацію потрібно робити не лише в судовій системі, а й у МВС, СБУ, Кабінеті Міністрів, Адміністрації президента та інших одіозних відомствах.

У мене особисто викликає обурення той факт, що зараз верховенство права часто підмінюється революційною доцільністю. Таким чином ми демонструємо, що про повернення у правове поле говорити поки що, на жаль, не доводиться. Тепер дуже складно повернутися до того, що напрацьовували роками і перекреслили в одну мить. Ми підірвали у громадян довіру, зокрема, і до судової, і до правоохоронної системи. А щодо люстрації, з якої ми починали нашу розмову, то, якщо не виробити дієвого механізму її реалізації, це буде полювання на відьом і пошук «цапів відбувайлів». Ті люди, які наразі виступають за люстрацію, вже десятки разів були раніше при владі. Знаєте, коли портфелі й донині роздаються за гроші, то це точно не люстрація. Одні й ті самі люди пересідають з одного крісла в інше, не більше того... На жаль.

«...ШАНСИ СЕРЙОЗНО  ПОЧИСТИТИ СУДДІВСЬКУ  ВЕРТИКАЛЬ ДОСИТЬ ВИСОКІ»

Карл ВОЛОХ, громадський активіст, бізнесмен:

— Цей закон формулює нові принципи формування з’їзду суддів. Керівництво, тим чи іншим чином причетне до минулої влади, вже не буде мати прав делегатів. Відповідно вся та братія, яка була причетна до незаконної роботи судової гілки влади, туди вже не пройде. Окрім того, людей, які сьогодні керують системою, буде звільнено — Рада юстиції та Рада суддів будуть сформовані наново. Заразом, будуть перевіряти суддів щодо ухвалення завідомо незаконних рішень. Якщо факти ухвалення таких рішень конкретними людьми буде встановлено, їм не дадуть можливості працювати в майбутньому в цій системі.

Загалом, там є багато важливих речей. Звісно, не можна казати, що це закриє усі шпаринки й жодна непорядна людина туди не пройде — це не так. Але якщо до цих процесів долучиться громадськість, і в цьому буде зацікавлена влада, шанси серйозно почистити всю вертикаль досить високі. Якщо у органах, яким підпорядковуються працівники судової системи, будуть не адміністратори, а рядові судді, це підвищить їхню незалежність й знизить ризики адміністративного впливу на них.

Перебудова судової системи — найскладніше із завдань, що стоїть перед новою Україною. Добитися того, щоб у нас був ефективний уряд, пристойна Верховна Рада із дієвою коаліцією, яка професійно продукуватиме закони в інтересах суспільства, — можна. Були в історії України ліпші уряди, були гірші, були правильні закони, а були шкідливі. Проте такого щоб, у нас існувала незалежна гілка влади — не було. Навіть Саакашвілі, якого можна вважати чемпіоном із реформ, не досяг рішучих змін у одній галузі — судовій системі. Він очистив від корупції багато ланок державного апарату, але не у цій системі. Із суддями не можна зробити так, як із працівниками міліції — звільнити всіх й поставити нових на їхні місця. Потрібні відповідні кваліфікації.

Закон — це початок роботи в цьому напрямку. Потрібно ухвалити іще ряд люстраційних проектів, які забезпечать певні можливості щодо контролю.

Корупціонери, звісно, не зацікавлені в змінах. За день до голосування закону про відновлення довіри до судової гілки влади, який має змінити принцип формування з’їзду суддів, вони збираються, щоб прийняти рішення та висунути певну кандидатуру до тих чи тих органів влади. Вони прийшли туди від старої влади, щоб закріпитися назавжди. Ми зірвали проведення цього з’їзду та, що цікаво, коли суддів виводили, один із найбільш одіозних суддів, Ємельянов, котрий є заступником голови Вищого господарського суду, який заробив чимало грошей для президента, сказав одній активістці: «Нічого ще не закінчено, іще подивимося». Очевидно, що вони будуть пручатися. Наша справа — не дати їм можливості втекти від відповідальності та зберегти свої посади.

ОСОБЛИВА ДУМКА

Павло ПЕТРЕНКО: «Ми засуджуємо всіх, хто увірвався до Верховного Суду і застосовував силу проти суддів»

Напередодні ухвалення Верховною Радою Закону «Про відновлення довіри до судової системи України» у Києві відбулися події, які дискредитують спроби і методи наведення порядку в цій царині. Своє обурення з приводу конфліктної ситуації біля Верховного Суду висловив міністр юстиції України Павло Петренко (minjust. gov.ua): «Спроба захоплення Верховного Суду України і застосування фізичної сили до суддів ВСУ — не що інше, як провокація. Верховний Суд не брав участі ні в політичних переслідуваннях, ні в засудженні наших громадян. Судді Верховного Суду були усунуті режимом Януковича від здійснення правосуддя внаслідок помсти за рішення 2004 року. Тоді Верховний Суд ухвалив рішення, в якому визнав Януковича таким, що не є обраним на посаду президента. Картинку з бійками використають російські сили для того, щоб усім показати, що в Україні буцімто нестабільна ситуація. Наголошуємо: судова система повинна бути оновлена. Для відновлення довіри до судової системи має відбутися повне перезавантаження Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Конституційного Суду і проведення перевірки суддів, які брали участь у політичних переслідуваннях. Ми засуджуємо всіх, хто увірвався до Верховного Суду і застосовував силу проти суддів. У зв’язку з цими подіями правоохоронні органи проведуть відповідні розслідування».