Чим майстри сцени дивували глядачів?

Дивна річ — режисерська інтуїція. Як вчасно іноді з’являються вистави. Як точно влучають вони в больові точки сучасності. Мистецтво реагує на суспільні катаклізми, які виникають. Враховуючи той факт, що на постановку вистави в ансамблевому театрі йде від декількох місяців до року, а то й двох, можна з упевненістю сказати: без особливого художнього чуття справа тут не обходиться...

У вересні 2013 р., коли задумувалася вистава «Скрізь один»,  ніхто не міг уявити собі тотальну русофобію в Україні. Адже головний герой -Шевченко у виставі говорить двома мовами. Відомий факт, що Кобзар не лише писав, але й вів щоденник російською, а свої вірші і поеми писав українською мовою. І це не перешкодило Тарасові Григоровичу стати символом і совістю української нації, класиком літератури і оригінальним митцем! Природне взаємопроникнення культур, традицій, мов режисер вистави — Михайло Резникович навіть не ставить під сумнів, виводячи на перший план інші проблеми: вічну залежність митця від влади і його трагічну самотність. Головного героя  приголомшуюче грають відомі майстри столичної  сцени — (україномовного) Петро Панчук (Театр ім. І. Франка) і  (російськомовного, за чергою) Віктор Алдошин та Дмитро Савченко (Театр ім. Лесі Українки). Ця постановка — серйозна заявка на  номінування на Шевченківську премію.

«Нахлібник», який вийшов на початку сезону, одним із київських режисерів був охрещений «майданом Театру ім. Лесі Українки», що мало на увазі громадянську позицію, гостро виражену у виставі. Природу цієї постановки можна визначити словами Сухово-Кобиліна — це «здригання про зло», яке, на думку драматурга, є «вищою формою моральності». Пронизана болем за людину, що принижується сильними світу цього, вистава впродовж усього сезону викликала живий емоційний відгук у залі. Особливо страшно звучить епізод знущань з беззахисного і безправного приживали Кузовкіна. У якийсь момент сцена сніданку в поміщицькій садибі перестає бути побутовою. Починається містифікація, бісівський танець. Здається, перед очима нетверезого нахлібника проноситься сам Диявол зі своїм оскаженілим почтом. Безкарність, цинізм, хаос. Словом, усе, що декілька місяців опісля обрушилося на  нашу країну.

Робота над «Джульєттою і Ромео» почалася два роки тому, коли за стінами театру все було відносно спокійно і стабільно. Проте і на тлі загального благополуччя режисер Кирило Кашликов відчув ледь відчутні сейсмічні поштовхи — перші ознаки катастрофи, що наближається. Прем’єра вистави про безглуздя і нещадність ворожнечі з’явилася у розпал революційних подій. Коли настав час осмислення, багато хто задумався про непомірно високу ціну, заплачену за розбрат. За що загинули юні шекспірівські герої? За що віддали життя сотні українських хлопців? А просто «дорослі» не змогли домовитися, політичні клани не побажали поділити сфери впливу цивілізованим шляхом, вирішити конфлікти за столом переговорів. У результаті — класичний шекспірівський фінал — гора трупів на сцені. і тиша.  Це режисерське «шосте чуття» часом лякає. Просто містика якась! Щось зі сфери потойбічного?.. А, можливо, річ тут зовсім і не в шостому чутті, а в природженому загостренні перших п’яти?

Митці чують гостріше, бачать глибше, відчувають різкіше, гіркіше і болісніше. Є поняття в медицині: низький больовий поріг. Для більшості все ще тихо-спокійно, а для когось — уже «страшенно близько і позамежно голосно»! Так кішки відчувають землетрус за декілька днів до катастрофи, і дають знати людям про біду, яка наближається. І тут уже наш прорахунок — небажання чути й слухати, що-небудь робити. За те і розплачуємося, часом, дорогою ціною...

З’явилися в минулому сезоні й вистави з терміном актуальності, який не минає. Недобросовісні урядовці, які як вогню бояться викриття, були й будуть у всі часи, як і люди, впевнені в тому, що все на світі можна купити. А тому «Жінка і чиновник», вистава, якою театр закриває 88-й театральний сезон, і комедія «Д-р» лоскоче нерви впізнаваністю ситуацій. Ну, а «Клавдія Шульженко. Старовинний вальс» — стиль, що не виходить з моди, ретро (занурює в настільки любу серцю глядачів ностальгію).

Є на театрі одвічне питання, вперше поставлене Меєрхольдом: «Чим дивуватимемо?» Вочевидь, після всього того, що сталося в країні і напередодні 89-го сезону перед керівництвом театрів постало інше питання: «Чим утішатимемо?» Як підтримати глядачів, заспокоїти, підбадьорити і відвернути? А тому, в новому сезоні очікується ціла низка комедій.

Перша на черзі — п’єса грецького драматурга Дімітріса Псафоса «Потрібен брехун!» У 1960-і роки ця комедія була вельми популярною на теренах колишнього СРСР, йшла вона і на сцені Театру ім. Лесі Українки. У виставі грали Надія Батуріна, Ізабелла Павлова, Мальвіна Швідлер, Валентин Дуклер, Віктор Халатов, Віра Предаєвич, Анна Ніколаєва... Проте незабаром п’єсу на довгі роки було заборонено цензурою, оскільки в ній розкривалася таємниця політичної системи країни, заснованої на брехні та інтригах. У тій виставі «брехун» — окрема (і потрібно сказати — дуже престижна) професія. У наші дні майстерно брехати належить акторам:  Віктору Алдошину, Валерію Зайцеву, Ларисі Кадочниковій, Наталі Долі, Ірині Борщевській та іншим. Ставить виставуь Олег Нікітін.

Режисер Леонід Остропольський репетирує виставу за двома італійськими п’єсами — «Коханці і злодії» Даріо Фо та «Ризик» Едуардо де Філіппо. У цій комедії-дилогії задіяно мало не півтрупи театру, адже вистава йтиме в двох складах. Серед виконавців головних ролей — Андрій Пономаренко, Александра Ена, Ольга Когут, Олег Замятін, Юрій Дяк, Наталя Кудря, Ірина Новак, Ганна Грінчак, Володимир Осадчий, Олексій Поліщук та Олег Роєнко.

Художній керівник театру М. Резникович нині  розпочав репетиції п’єси Олексія Арбузова «У цьому милому старому будинку».

— Це історія про дуже добрих людей, я б навіть сказав — сучасна казка, де буде зайнято різні покоління наших акторів, — розповів Михайло Резникович. — У виставі заявлено зоряний склад: Юрій Мажуга, Валерія Заклунна, Тетяна Назарова, Дмитро Савченко та інші.

Режисер Дмитро Морозов на «Новій сцені» представить виставу «Ненормальна» за п’єсою одного з сучасних найбільш запитаних драматургів — Надії Птушкіної. Головні ролі у виставі зіграють Ольга Кульчицька і Станіслав Бобко.

На «Новій сцені» режисер Ірина Барковська розпочне репетиції однієї з найкращих п’єс Генріка Ібсена — «Нора», а Алла Рибікова представить виставу «Жінка з минулого» за п’єсою німецького драматурга Роланда Шиммельпфенніга, в якому зіграють студійці і актори театру.

Як розповіли в дирекції театру, в новому сезоні  репертуар поповниться виставами на будь-який глядацький смак.