Після Iловайська...

Під Іловайськом вони перебували понад тиждень. Очікували, що нестимуть службу на блокпостах у Маріуполі, однак невідомо з яких причин, як кажуть бійці, були направлені в найгарячішу точку. Батальйон спецпризначення МВС «Херсон» повернувся додому. На жаль, не у повному складі. Із п’ятдесяти добровольців загинуло троє, шестеро у лікарнях, ще щодо трьох бійців інформації немає. Інші — вже на рідній херсонській землі.

Тут їх дуже тепло зустрічали містяни. Понад півтисячі людей зібралися на площі Свободи, щоб привітати своїх земляків із поверненням. Довго чекали на автобуси з хлопцями, а щойно ті вийшли з машин — обсипали їх обіймами, квітами, солодощами і славними вигуками.

«П’ять днів з ними не було жодного зв’язку, хлопці, що були поруч, говорили, що їх бомблять. Ми дуже переживали. Коли побачили в новинах, що вже багато хлопців дзвонять додому, кажуть, що повертаються, то ще більше захвилювались. А коли він подзвонив, сказав, що їдуть, ми були в кафе. Я плакала від радості і дівчинка-бармен, зрозумівши суть розмови, теж не втримала сліз», — каже Альона Павлова, сестра двох бійців «Херсону» Олексія і Сергія. 

За словами заступника голови Херсонської ОДА Дмитра Ільченка, ключове питання, яке сьогодні підніматиме влада перед військовим керівництвом, це з’ясування обставин, за яких батальйон, який не готували для фронту, потрапив у іловайський котел. «Ми будемо чітко визначати правовий статус і місце дислокації батальйону «Херсон», щоб їх за жодних обставин не відправили в зону АТО так, як цього разу. Ми вважаємо, що вони повинні продовжувати службу у Херсонській області, адже хлопців готували для охорони громадського порядку у звільнених містах», — прокоментував Дмитро Ільченко.

Самі ж бійці були зворушені велелюдним прийомом. Дехто не приховував сліз. Було помітно, що події останніх днів сильно їх згуртували. Кажуть, готові йти знову в бій, але — із відповідним озброєнням.

«Приїхали в Маріуполь, а потім потрапили в Іловайськ. Приїхали разом з батальйонами «Донбас», «Дніпро». Спочатку оборонялися більш-менш. Потім нас почали «поливати» з мінометів, змушені були ховатися. Почалися залпи з «градів». Ми зрозуміли, що потрапили в кільце росіян. А коли виїжджали «зеленим» коридором, по нас вівся прицільний вогонь російськими військовими, багато хлопців не вийшли звідти живими. Російські військові на нас там чекали, — коментує «Дню» боєць «Херсону» Єгор Невтіс. — Звичайно, ми дуже раді бути вдома, дякуємо за такий прийом. Що далі — поки що невідомо, наказів не віддавали. Особисто я від служби не відмовляюся. Але із самими автоматами воювати проти танків не хотілося б. Ворог має серйозну сучасну зброю, тож ми повинні давати достойну відповідь».